Випуск 8

Народний часопис «Ходорівщина»,

вип.08 (373) від 25.04.2017р.

Майбутнє культури твориться сьогодні

Культура – матір кожного народу. Позбавлений культури народ, подібний до сироти без роду-племені. Від стану, розвитку культури залежить інтелектуальний потенціал не лише окремої особистості, але й всього народу. Вона розкриває двері у душу людини, освітлює її життєвий шлях. Це усвідомлювали учасники Всеукраїнського семінару-наради директорів обласних Центрів народної творчості, який відбувся 20 квітня у Ходорівській об’єднаній громаді.

 Біля храму святих рівноапостольних Володимира й Ольги ходорівчани хлібом-сіллю зустрічали делегацію, у складі якої були представники міністерства культури України, керівники майже всіх обласних Центрів народної творчості. Отець Тарас Гриців благословив присутніх на плідну працю. Гості під час короткої автобусної екскурсії ознайомились із визначними місцями Ходорова, вшанували пам'ять Героя України Р.Точина на його могилі і Лицарів Небесної Сотні на Алеї Слави Героїв Небесної Сотні Львівщини. Розповідь міського голови про Ходорів та його визначних людей зацікавила гостей. Особливо вразив їх той факт, що невеличке містечко подарувало Україні і світу цілу плеяду визначних діячів культури, до вшанування пам’яті яких ходорівчани ставляться з великою повагою.

Атмосферу творчого розквіту талантів учасники семінару відчули, щойно переступивши поріг міського Палацу культури. Великодні виставки писанок, ляльок-мотанок М.Заблоцької, вишивок учнів Піддністрянського НВК одразу ж привернули їх увагу. Неабияк зацікавили гостей експозиції кімнати національного відродження – полотна народного художника України З.Кецала, альбоми, авторські роботи народної вишивальниці О.Возниці та місцевих майстринь.

Особливе враження на гостей справив показовий концерт колективів Ходорівської ОТГ, ведучою якого була керівник відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Х.Кісіль. Люди високого мистецтва – керівники обласних Центрів творчості, відзначали професіоналізм і високу виконавську майстерність ходорівських аматорів. Гучні оплески, вигуки «браво» лунали на адресу капели бандуристів «Ходорівчанка» та оркестру викладачів Ходорівської дитячої школи мистецтв, учасників народних колективів – ансамблю танцю «Наддністрянка» (художній керівник - заслужений працівник культури України Ю.Коцовська), вокального дівочого ансамблю «Ромашка», гурту троїстих музик «Візерунки», хорової капели «Мрія», заступника міського голови з гуманітарних питань О.Мельник.

Продуктивним, як для ходорівчан, так і для гостей було обговорення шляхів розвитку культури в об’єднаних громадах, долю якоъ вирішують самі громади.

Голова Ходорівської об’єднаної громади О.Коцовський з гордістю розповів, що у бюджеті Ходорівської ОТГ на розвиток культури передбачено 10млн.679 тис.грн. - майже стільки ж, скільки у минулому році виділялось на культурну галузь всього Жидачівського району. На теренах Ходорівщини працюють десять народних колективів. Щоб дати молоді повноцінно розвивати творчі здібності, у старостинських округах відкрили відділи Ходорівська дитяча школа мистецтв, Центр дитячої та юнацької творчості.

Народний депутат України А.Кіт, активний прихильник проведення «якісної» територіальної реформи в Україні, меценат, який, за словами О.Коцовського, у соціально-культурний розвиток Ходорова вклав понад три мільйони власних коштів, переконаний у необхідності підтримувати і розвивати культуру у Ходорівській громаді, оскільки «українська культура є одним із найбільш могутніх засобів пізнання історії, вагомим інструментом у формуванні особистості сучасної людини».

На думку голови районної ради І.Коса, створення повноцінної спроможної, інвестиційно привабливої Ходорівської ОТГ, у якій розвитку культури надається особлива увага (тут працюють 10 з 25 народних колективів Жидачівського району) – це відновлення історичної справедливості.

Заступник міського голови з гуманітарних питань О.Мельник наголосила, що у Ходорівській ОТГ вдалося зберегти розгалужену систему культурно-просвітницьких бюджетних установ - 36 народних домів, 27 бібліотек: Важливим фактором у розвитку галузі є співпраця влади, в т.ч. - старост, громадських організацій, керівників народних домів, бібліотечних установ і художніх колективів - при Ходорівській міській раді створена координаційна рада з національно-патріотичного виховання. Результатом цієї співпраці є проведення заходів, започаткування чотирьох тематичних фестивалів, проведення концертів-обмінів народних колективів. «Зберігаючи і примножуючи культуру Опільського етносу, ми виховуємо майбутні покоління, прищеплюємо їм любов до рідної землі і держави Україна», - підсумувала заступник міського голови.

Керівники обласних Центрів народної творчості наголошували, що у Ходорівській ОТГ культура є одним з пріоритетних напрямків розвитку. Завдяки розумному підходу влади у громаді вдалося зберегти майно і духовно-просвітницький потенціал всіх закладів культури. Гостра дискусія розгорілась стосовно забезпечення галузі фахівцями, підвищення кваліфікації працівників культури, надання методичної допомоги. Гості, особливо представники міністерства культури, наполягали на необхідності створення у Ходорівській громаді методкабінету, фахової освіти всіх працівників культури.

Директор Львівського державного обласного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи Р.Береза підкреслив: «Нема єдиного безпомилкового рецепту розвитку культури в ОТГ, оскільки  шляхи проведення реформи у державі чітко не окреслені. Все залежить від того, чи у громаді є лідер, оточений висококваліфікованими спеціалістами, який зацікавлений у розвитку культури і високої свідомості людей, прикладом якого э О.Коцовський, який не дасть пропасти напрацьованому десятиліттями: «Ми повинні разом робити культуру: підняти свідомість громади і ставлення очільників, яким ця тема болить».

М.Краївська

Великодній кошик для воїнів АТО

У Великодні дні, наповнені особливим світлом і радістю, бажанням допомогти та підтримати людей, ми не повинні забувати тих, хто стоїть на варті нашого спокою та миру на передовій. Задля того, щоб підтримати бойовий дух наших земляків, які перебувають у зоні АТО, подарувати їм частинку душевного тепла тих, заради кого вони воюють, з ініціативи місцевих волонтерів у Ходорівській об’єднаній громаді проводилася акція "Великодній кошик для воїнів АТО".

З 8 до 12 квітня небайдужі жителі Ходорівщини приносили до Народного дому ім.З.Кецала міста Ходорова паски, домашній хліб та солодку випічку, м’ясні вироби, запіканки із сиру, вітамінні салати з буряків, хрону та моркви, чай, каву, згущене молоко, шоколад, яблука, лимони, сухофрукти, домашні закрутки, предмети побуту та гігієни, медикаменти та ін.. Освячені великодні гостинці передали військовим, які проходять службу в зоні проведення АТО чи перебувають на лікуванні, звільненим у запас, родинам полеглих Героїв.

Волонтери Ходорівщини про акцію «Приготуй Великодній кошик солдату-2017».

Р.Тітик, А.Кухарська, Т.Проць. У Великодні свята, коли кожне українське серце щиро прагне миру, перемоги над ворогом, злом і неправдою, ми пам’ятаємо про українських бійців, які оберігають наш спокій, захищають нашу незалежність та свободу.

Чимало ходорівчан та жителів Ходорівської об’єднаної громади долучилися до благородної милосердної акції «Великодній кошик для воїна АТО». З ініціативи волонтерів міста Ходорова - Р.Тітика, Ю.Юревича, Н.Кухарської, А.Кухарської, Т.Проць, було зібрано 8555 гривень. На схід мужнім захисникам Вітчизни відправили 1070 кг великодніх гостинців. Паски, м’ясні вироби, яйця, крупи, макарони, печиво, чай, каву, консервування, засоби гігієни, цукерки, сигарети, малюнки учнів ходорівських шкіл отримали бійці 25 батальйону «Київська Русь», 8 ОБ УДА «Аратта», батальйону імені генерала Кульчицького, 25 ОПДб, 14 танкового батальйону, розвідники й артилеристи 93 ОМБр.

Майже 500кг великодніх продуктів передали звільненим у запас воїнам та родинам полеглих Героїв.

Щиро вдячні всім, хто любить Україну і допомагає наближати перемогу, зокрема – Ходорівській міській управі, Ходорівському деканату УГКЦ, керівництву Ходорівського м’ясокомбінату, працівникам Палацу мистецтв міста Ходорова, клубу «Осіннє танго», ГО «Союз українок», Центру дитячої та юнацької творчості, Ходорівській лікарні, Ходорівським ЗОШ №1 і №3 ім. Героя України Романа Точина, Вовчатицькій та Бортницькій ЗОШ, Грусятицькому ДНЗ «Ставочок», Вибранівському, Бортниківському, Дев»ятниківському старостинським округам, жителям сіл Рудківці, Загірочко, Садки, Кам’яне, Грусятичі, Отиневичі, ходорівчанам П.Юськіву, П.Панату, Р.Підгірному, І.Капанайку, Р.Триндяку, О.Марківу, В.Баторику, Ю.Барону, В.Янчу, Р.Коцовському, М.Михайловській, І.Хрущу, С.Уховій, С.Баторик, Р.Осадчук, Л.Матійчук, М.Гринів, Т.Мельник, Я.Бабій, А.Окаль, С.Левицькій, М.Проців, Л.Галізів, І.Гвоздику, Я.Ленцаку, В.Свідрик, В.Витрикуш, Г.Домбик, У.Кіндзер, І.Вороні, родинам Михальчишин, Вирста, Поліщук, Солтан, Шматолоха, Калинець, Шимбра, Осімницьких, Стецівих, Дубовських, Дембіцьких, Штинів, Палюх, Гладких, Харишин, Левенець, Горленко, Цимбалюк, Іванів, Ольшанських, Кіндзерів, Демківих, Іванівих та іншим, які не повідомили своє ім»я.

М.Походжай: Напередодні Великодня мешканці села Жирова приготували подарунки нашим захисникам. Зібрали понад 300 яєць, домашні консервації, печиво (медівники), гуртом натерли моркви і буряків, зробили салати по-корейськи - 18 відерок по 3 літри (діти терпляче чистили часник).

На зібрані кошти - 3037 гривні планували купити м'ясні вироби. Оскільки Ходорівський м'ясокомбінат безкоштовно передав нашим захисникам 30 кг ковбас і копчених грудинок, на зібрані в селі гроші придбали 5 пар літніх берців. Наші подарунки поїхали у Волноваху, Попасну, Щастя, Широкине, Бахмут, Курахове. Вже отримали фотозвіти від хлопців.

О.Єфремова. З Божою та допомогою небайдужих людей, які мені довіряють і допомагають, зібрали та відправили в зону АТО 1339 кг продуктів та холодильник 66 мобільному госпіталю, що у с.Покровське.

 610 пасок оплатили П.Юськів, О.Ревер, М.Богачевська, І.Кобрин, учні 3-а класу Ходорівської ЗОШ №1, колективи Дев'ятниківської ЗОШ (Л.Меланчук), Ходорівської ЗОШ №2 (Г.Набитович), Чорноострівської ЗОШ (М.Кос).

До наповнення великоднього кошика воїнам АТО активно долучилися Ростик Тітик, О.Пальваль-Чорненька, Р.Сохан, Л.Ошуст, О.Мулик, Л.Коцовська, Я.Пшик, Т.Калініна, Д.Баль, Д.Нексин, Г.Попович, родина Лешеги, колективи Журавенських лікарні (Л.Овсянецька) та школи (Н.Цибак, І.Цукорник). Салати та вареники для військових готували: Н.Гой, Н.Ястремська, Ж.Черевко, У.Боянівська, Р.Осадчук, Г.Підлісецька, Г.Бербеца, Р.Якіляшин, Г.Кондратюк, М.Поліщук, І.Левенець, Нікіфоров, родини Коцовських, Стрийків, Завіховських. Ходорівський м"ясокомбінат передав нашим захисникам три коробки м"ясних виробів.

На нашу долю випала страшна війна: лінія фронту проходить у серці кожного з нас. Підтримавши наших бійців, ми разом здобудемо перемогу, бо ми "народ, якого правди сила, ніким звойована ще не була!".

Слава Україні і її Героям! Христос Воскрес й Воскресне Україна!

Матеріал упорядкувала М.Краївська

У Ходорівській ОТГ народились

вдвічі менше громадян, ніж померли

 З кожним роком кількість українців зменшується. З 52-ох на початку незалежності нас уже стало 42 мільйони. Через 20-30 років населення України прогнозовано зменшиться на 10 мільйонів.

Згідно з даними, оприлюдненими Головним управлінням статистики у Львівській області, кількість населення області на 1 січня 2017 року становила 2534,0 тисяч осіб.

У 2016 році в області народилось 27134 дитини, що на 775 осіб менше порівняно з 2015 роком. Найвищий рівень народжуваності був у Сколівському, Турківському та Яворівському районах, найнижчий – у Дрогобичі.

Кількість померлих в області порівняно з 2015 роком зменшилась на 606 осіб і становила 32263 особи. На 100 випадків смертей припало 84 живонароджені дитини. Найвищий рівень смертності у Перемишлянському та Жидачівському районах (182 та 175 померлих на 10 тисяч наявного населення відповідно), найнижчий - у м. Новий Розділ (89 померлих на 10 тисяч наявного населення). За причинами смерті перше місце посідають хвороби системи кровообігу, друге - новоутворення, третє - зовнішні причини захворюваності та смерті.

Природне скорочення населення (за рахунок переважання кількості померлих над кількістю живонароджених) у 2016 році становило 5129 осіб (у 2015 році - 4960 осіб). Природний приріст населення зафіксовано у Яворівському (346 осіб), Жовківському (1 особа) районах та у місті Новий Розділ (11 осіб).

Упродовж 2016 року зареєстровано 15521 одруження, що на 2549 менше, ніж у попередньому році.

Цікавою є демографічна ситуація у Ходорівській територіальній громаді, яка була створена у березні 2016 року внаслідок об’єднання 11 сільських і Ходорівської міської ради (42 населені пункти, 27 тисяч населення). Державна реєстрація цивільного стану (народження, шлюб, смерть) жителів сільських населених пунктів об’єднаної громади у Ходорівській міській раді проводилась з 1 травня 2016 року, тому статистичні дані щодо народжуваності і смертності жителів Ходорова надані з 1 січня 2016 року, сіл Ходорівської ОТГ – з 1 травня 2016 року.

У 2016 році у Ходорівській міській раді зареєстровано 170 народжень, 360 смертей, в тому числі - 99 народжень і 155 смертей ходорівчан, 71 народження (дані наведені з квітня 2016 року) і 205 смертей (дані наведені з травня 2016 року) жителів колишніх сільських рад.

Слід відзначити, що у Ходорові, незважаючи на те, що смертність значно перевищує народжуваність, є позитивні зрушення - у 2016 році народилось на дев’ять дітей більше, ніж у 2015 році (відповідно – 99, 90) і померло на 8 ходорівчан менше, ніж у 2015 році (відповідно -155, 163).

Народжуваність.

У Ходорові народилось більше дівчаток, у селах – більше хлопчиків. У числі 99 новонароджених громадян Ходорова 55 дівчаток і 44 хлопчики, серед народжених у сільських територіях (71) - 33 дівчинки і 38 хлопчиків.

У Ходорівській громаді найврожайнішими на немовлят були місяці: червень  - 27 (17 хлопчиків і 10 дівчаток), липень – 19 (9 хл., 10д.), квітень – 17(9хл., 8д.), грудень – 16 (9хл., 7д.). По 14 дітей народилися у травні (4хл., 10д.), вересні (7хл.,7д.), жовтні (3хл., 11д.), по 13 – у серпні (6хл., 7д.) і листопаді (8хл., 5д.). У березні народилося 9 ходорівчан (2хл., 7д.), січні-лютому - по 7 дітей (відповідно по 3хл. і 4 д.).

Найбільше хлопчиків (17) народилися у червні, найменше (2) - у березні (Ходорів), по 9 хлопчиків народились у квітні, липні, грудні, 8 – у листопаді, 7 – у вересні, 6 – у серпні, 4 – у травні, по троє - у січні (Ходорів), лютому (Ходорів), жовтні.

Особливо щедрим на дівчаток (11) був жовтень 2016. У травні, червні, липні народилось по 10 дівчаток, у квітні – 8, березні, серпні, вересні, грудні – по 7, листопаді -5, січні і лютому (Ходорів) - по 4 дівчинки.

Ходорів. У Ходорові найбільше дітей народилося у червні - 13, найменше (5) - у вересні. У липні з’явилося на світ 12 немовлят, у квітні, листопаді – по 10, у березні – 9, у січні, лютому, травні, жовтні - по 7, серпні, у грудні – по 6 дітей.

8 хлопчиків-ходорівчан народилися у червні, 6 – у листопаді, по 5 – у квітні і липні, по 3 – у січні, лютому, березні, травні, серпні, по 2 – у вересні, грудні, 1 – у жовтні. Найбільше (7) ходорівчанок з’явились на світ у липні, по 6 –у березні, жовтні, по 5 – у квітні, червні, по 4 – у січні, лютому, травні, листопаді, грудні, по 3 – у серпні, вересні.

Сільські території (статистика з квітня 2016 року). Найбільше дітей (10) народилися у Жирівському (8 хлопчиків і 2 дівчаток) й Отиневицькому (6 хлопчиків і 4 дівчинки) старостинських округах. На 9 чоловік (6 хл, 3д.) збільшилося населення Бортниківського, на 7 – Вибранівського (5хл, 2д.) і Ч.Острівського (3хл, 4д.), на 6 – Вербицького (4хл, 2д.) і Грусятицького (3хл, 3д,), на 5 – Загірочківського (5д), на 4 – Піддністрянського (2 хл, 2д.), на 3 – Молодинчецького (3д) старостинських округів. Тільки двоє дітей народилися на території Дев»ятниківського (1хл, 1д.) старостинського округу.

Найбільш популярними у 2016 році були чоловічі імена: Максим (9), Артем (7), Олександр і Матвій (по 6), Володимир і Данило (по 5), Андрій, Владислав, Денис, Роман (по 4), Олексій, Ростислав (по 3), Михайло, Олег, Павло, Сергій, Юрій (по 2). Батьки називали іменами Богдан, Дем’ян, Євген, Захар, Лук’ян, Ігор, Мирон, Святослав, Станіслав, Арсен, Вадим, Валентин, Марк, Костянтин, деякі намагалися бути оригінальними, називаючи діточок Максиміліан-Макселіне, Тамерлан.

Серед дівочих імен пальму першості здобула Анастасія – одинадцять дівчаток отримали це ім’я у 2016 році. Вісім новонароджених батьки нарекли Вікторією, шість – Марією, п’ять – Діаною, чотири – Ангеліною. З’явились на світ по три Аліни, Дарини, Каріни, Марти, Софії, Христини, Юлії, Яни, по дві Вероніки, Єви, Злати, Роксолани, Тетяни. Батьки називали донечок іменами Анна, Іванна, Любов, Надія, Олеся, Ольга, Рома, Соломія, Уляна, Ярина, Ніна, Інна, Аліса, Емілія, Ілона, Камілла, Ірена, Тіана.

Смертність.

У 2016 році у Ходорівській об’єднаній громаді зареєстровано 360 смертей (185 чоловіків, 175 жінок), в тому числі - 155 ходорівчан (82 чоловіки, 73 жінки) і 205 (103 чоловіки і 102 жінки) жителів сіл об’єднаної громади (по селах дані наведені з травня 2016 року). Майже у всіх населених пунктах старостинських округів і в місті Ходорові чоловіча смертність значно переважає жіночу, причому більшість чоловіків помирають у працездатному віці. Із 64 померлих, які недожили до 60-и - 52 чоловіки (в т.ч: м.Ходорів – 24, села – 28).

Ходорів. Порівняно з 2015 роком, у 2016 році смертність дещо знизилася (відповідно – 163 і 155). Серед 155 померлих основну частину (126) становлять пенсіонери (від 60-и і старші, в т.ч. – 58 чоловіків, 68 жінок). Це свідчить не стільки про збільшення тривалості життя жителів нашого міста, а швидше - про його «старіння» (переважання людей зрілого і пенсійного віку над молоддю). Поріг 90-ліття переступили 7 (1чоловік, 6 жінок) померлих, найстаршій з яких - М.Коваль було 96 років. До 60-и недожили 29 ходорівчан (24 чоловіки, 5 жінок), в тому числі до сорока недожили 5 (3 чоловіки, 2жінки), у віці 40-49 років померли 6 мужчин, 50-59рр. – 18 (15ч, 3ж.). Найбільше ходорівчан відійшли у вічність у грудні (18), найменше (7) - у вересні. Висока смертність була зареєстрована у січні, лютому, липні (по 14) минулого року.

Сільські території. З травня 2016 року по 1 січня 2017 року у сільських місцевостях зареєстровано 205 смертей (в т.ч, 103 чоловіки, 102 жінки). Серед померлих 170 пенсіонерів (75 чоловіків, 95 жінок), до 40-а недожили 8 (5ч, 3ж.), у віці 40-49р. померли 11 (10 чол, 1 ж.), 50-59р – 15 (12ч, 3ж.). Поріг 90-ліття переступили 13 (3ч, 10ж), найстаршій з яких – жительці с.Дуліби Г.Кузяк було 97 років.

За цей період найбільше людей померли на території Вербицького старостинського округу (29: 14 чоловіків, 15 жінок, в т.ч, - одна дитина до року (с.Садки)), найменше – на території Дев»ятниківського (9: 2 чоловіків, 7 жінок). У старостинських округах відійшли у вічність: Бортниківському – 24 (12ч., 12ж), Чорнооострівському – 23 (11 ч., 12 ж.), Жирівському – 20 (15ч., 5ж.), Грусятицькому – 19 (7 ч., 12 ж.), Отиневицькому – 19 (6ч., 13ж.), Піддністрянському – 18 (10ч, 8ж.), Загірочківському – 17 (11ч, 6ж.), Вибранівському – 15 (8ч., 7ж.), Молодинчецькому – 11 (5ч., 6ж.).

Статистика вперта річ. Демографічна картина у Ходорівській об’єднаній громаді, як і в Україні - невтішна: смертність значно перевищує народжуваність, про приріст населення мова взагалі не йде. Головну і вирішальну роль у поліпшенні демографічної ситуації, як стверджують фахівці, відіграє рівень добробуту народу, який у свою чергу залежить від економічного розвитку держави. Потенціал в Україні є. Вихід один: спільними зусиллями відродити державу й свою громаду, тоді буде і хліб (добробут), і пісня (діти), і загальна тривалість життя людей почне збільшуватися.

М.Краївська

Наслідки Чорнобиля у сутінках статистики

В історії нашого багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогади про які пронизує серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня 1986 року, коли з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС. У їх результаті сумарна радіація ізотопів, викинутих у повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.

 Чорнобильська катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічними збитками. Майже 8 мільйонів людей були опромінені, 200 тисяч з них назавжди покинули свої домівки, понад 10 тисяч випадків вроджених патологій, стільки ж випадків раку щитоподібної залози. 155 тис кв. км територій було забруднено, з них 52 тис кв. км – сільськогосподарські землі. Вражають цифри? Це тільки приблизна статистика. Реактор продовжував активно випромінювати радіацію ще 3 тижні, доки його не закидали сумішшю піску, свинцю, глини і бору.

Здається, про жодну катастрофу ми не знаємо стільки, скільки про Чорнобильську, проте офіційні дані не завжди правдиві. Трагедія 31-річної давності, що забрала життя і здоров'я безлічі ліквідаторів і самих жителів, до сьогоднішнього дня викликає багато запитань, а деякі моменти залишаються під грифом секретності.

У гасінні пожежі на ЧАЕС взяли участь близько 240 тисяч людей. При максимально допустимій річній межі для працівників ядерних установок 20 мЗв у рік близько 20 000 ліквідаторів одержали дози 250 мЗв, кілька відсотків з них - 500 мЗв, і кілька десятків - потенційно смертельні дози. Більш 400 000 чоловік, що проживали в районах із забрудненням - більш 555 кбк/м2, оголошених радянськими компетентними органами зонами строгого контролю, у відношенні яких вимагаються заходи для дезактивації і введення обмежень на споживання харчових продуктів місцевого виробництва.

Радіоактивна хмара накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, які знаходилися поблизу ЧАЕС, але й Македонію, Сербію, Хорватію, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Нідерланди, Бельгію, Словенію, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію (разом з Корсикою), Велику Британію та острів Мен.

Вкінці 1986 року реактор накрили спеціальним «саркофагом», задля запобігання розповсюдженню радіоактивних часток. Укриття було збудоване добровольцями та мобілізованими солдатами, яких лише згодом назвали ліквідаторами. За весь час будівництва «саркофагу» їх нараховувалось близько 600 тис осіб з усього тодішнього СРСР.

Сумна статистика постраждалих внаслідок аварії вражає, проте питання, які виникли ще в часи Чорнобильської катастрофи, і досі залишаються без відповіді. Якщо прихильники атомної енергетики планують і далі будувати АЕС по всьому світу, їм варто думати не про збільшення потужностей, а перш за все - про безпеку.

Використовувати атомну енергетику – це як ходити по лезу ножа. З одного боку, перспективи доволі зваблюючі, з іншого – один невірний крок і катастрофа неминуче зачепить усе людство. Не варто забувати, що людина – істота не досконала, і все, створене нею, може дати похибку.

Я.Мочарська

Що треба знати про туберкульоз

Туберкульоз – це соціально небезпечне інфекційне захворювання, що передається від хворої людини переважно повітряно-крапельним шляхом, спричиняється мікобактеріями туберкульозу, характеризується утворенням вогнищ специфічного запалення в різних органах (найчастіше в легенях), різноманітною загальною реакцією організму. Туберкульоз – небезпечний, але його можливо запобігти та вилікувати.

Збудник захворювання – мікобактерія туберкульозу (МБТ). Не всі бактерії туберкульозу однакові за здатністю спричинити захворювання. Практично всі ми в дитячому або підлітковому віці «отримуємо» мікобактерії, але до розвитку захворювання це не призводить. Навпаки, «слабі» бацили, не здатні спричинити хворобу, постійно стимулюють наш протитуберкульозний імунітет. З метою імунізації в організм спеціально вводять ослаблені мікобактерії, відомі під назвою БЦЖ, або бацили Кальмета-Герена. Мікобактерії мають високу мінливість, властивість втрачати старі ознаки і набувати нові. Внаслідок цього можуть виникнути різні генотипи, стійкі (резистентні) до певних антибактеріальних препаратів. Тому для лікування туберкульозу призначають одночасно декілька (не менше чотирьох) антибактеріальних препаратів.

Головним джерелом інфекції є хвора на «відкриту» форму туберкульозу людина, яка виділяє туберкульозні бактерії під час кашлю з мокротинням, слиною, чхання, співу, розмови тощо. У 90% випадків туберкульоз передається повітряно-крапельним шляхом від хворої людини до здорової. Існує й харчовий (аліментарний) шлях передачі туберкульозу (головним чином через молочні продукти хворих на туберкульоз тварин – молоко, сметана, сир тощо).

Якщо в організм людини потрапляє збудник туберкульозу, це не завжди призводить до розвитку захворювання. Все залежить від кількості та вірулентності мікобактерій, тривалості контакту з хворим, імунних властивостей організму. Однак людина залишається інфікованою. У неї відсутні скарги на погіршення стану здоров’я, рентгенологічно немає змін в легенях. Така людина не представляє епідеміологічної загрози. Інфікованість можна визначити за позитивною реакцією Манту з 2ТО. У світі 1/3 населення заражена (інфікована) туберкульозом. В Україні понад 90% інфікованого населення, але лише у 10% розвивається туберкульоз. Цей первинний туберкульоз зустрічається переважно в дитячому віці. Найчастішою формою у дітей є туберкульоз внутрішньо-грудних лімфовузлів. В інфікованих туберкульоз може розвинутись і через декілька років, а його розвитку можуть сприяти супутні захворювання, такі як цукровий діабет, онкологічні, ревматичні, ВІЛ-інфекції, алкоголізм, тютюнокуріння та інші чинники, які знижують опірність організму.

Розрізняють заразну форму туберкульозу легень – «відкриту» і незаразну – «закриту». Заразна, тобто відкрита форма захворювання, характеризується тим, що людина виділяє з мокротинням у навколишнє середовище МБТ, при закритій формі туберкульозу в мокротинні не виявляють мікобактерії, і переважно такі пацієнти не кашляють (це зазвичай рання стадія захворювання). Коли людина починає відчувати нездужання і в неї наявні кашель, що триває понад 2-3 тижні, рясне потовиділення вночі, слабість, особливо виражена в ранкові години, безпричинна втрата ваги, апетиту, підвищення температури тіла переважно у вечірній час до 37,0-37,5˚С без видимої причини, яке триває понад тиждень – необхідно обстежитись на туберкульоз.

Мікобактерії туберкульозу можуть уражати лімфовузли, кісткову тканину, у тому числі - хребет і великі суглоби, органи травлення, у важких випадках – спинний і головний мозок. Це позалегеневий туберкульоз, для якого також характерні ознаки інфекційного захворювання – нездужання, підвищення температури тіла, втрата ваги, потіння вночі і ознаки ураження конкретного органу – збільшення лімфатичних вузлів, головний біль, болі у хребті або суглобах, ураження шкіри.

Хвора на туберкульоз людина може і не знати про свою недугу, так як туберкульоз здатний тривалий час маскуватися під звичайну застуду, бронхіт, пневмонію, іноді перебігати без будь-яких проявів. Останнім часом все більш загрозливої актуальності набуває захворювання на туберкульоз, спричинене видозміненими мікобактеріями, які набули резистентності (стійкості) до протитуберкульозних препаратів, а також туберкульоз поєднаний з ВІЛ-інфекцією. Такий туберкульоз потребує застосування більш потужного комплексу хіміотерапії та значно тривалішого їх прийому.

Туберкульоз є проблемою насамперед соціально-економічною. Погіршення фінансового стану населення, неякісне харчування, незадовільні житлово-побутові умови, масове безробіття, криміналізація суспільства, занепад системи соціального захисту людей – є головними передумовами сучасного загрозливого стану захворюваності на туберкульоз в Україні. Медики в єднанні із місцевою владою, соціальними працівниками і громадами повинні донести до людей усвідомлення того, що туберкульоз – це загроза для кожного. Необхідно побороти численні міфи та страхи, дискримінацію навколо цього захворювання. Багато людей не звертаються за меддопомогою або не лікуються лише тому, що бояться, що скажуть їх знайомі, якщо дізнаються про діагноз. Насправді ж, для сучасної медицини туберкульоз – цілком виліковне захворювання.

Л.Тіторенко, лікар-фтизіатр

Жінка, котра лікує словом

Яку таємницю приховує в історичних перебігах Ходорів щодо безмежності талантів своїх жителів? Недарма ж місто подарувало нам такий кетяг талантів! Гордістю проймаєшся, коли бачиш на полицях бібліотек та книгарень книжки ходорівчан.

Ідея написання статті про відому ходорівську поетесу виникла зовсім спонтанно. В одній із бібліотек Львова зустріла дівчину, котра очікувала видачі збірки поезії Галини Охоцької. Із неприхованою допитливістю поцікавилась: «Чому саме ця поезія і для чого?». Під час короткої розмови довідалась, що ця книга – предмет дослідницької роботи про видатних людей Львівщини. Приємно усвідомлювати, що і частинка мого міста увійде у популярне видання у майстерно змальованому Г.Охоцькою вигляді: «Рідне місто моє, ти мій завтрашній день, моя вічна любов і тепло мого серця».

Обравши благородну професію лікаря, Галина Охоцька допомагає видужати людям не тільки фізично, а й духовно. Вона завоювала авторитет та повагу серед співпрацівників, пацієнтів та жителів міста Ходорова. Будучи лікарем-терапевтом, жінка ніколи не забувала про поезію: друком вийшли кілька збірок Г.Охоцької, впродовж 22 років її поезії публікуються у місцевій пресі, твір «Їде Хмельницький на білім коні» 1996 був надрукований у тижневику «Українська думка» у Лондоні. Багато віршів п.Галини покладено на музику. Поетеса є бажаним гостем на міських заходах та творчих конференціях. Ходорівчани із задоволенням та зацікавленістю слухають нові твори поетеси. Сльози і радість, сміх і відвертість, щирість і відданість присутні у простих, але надзвичайно душевних поетичних рядках.

Мені випала чудова нагода зустрітись із п.Галиною на одному із поетичних вечорів. Була приємно вражена її розмовою, манерами та поведінкою. Найбільш цікавими виявились розповіді про початок її творчого шляху. Жінка з охотою та захопленням давала рекомендації та поради юним митцям, читала свої нові вірші, заохочувала до спільної праці та особистого саморозвитку.

У добрій, ніжній і чуйній людині досконало поєднались почуття патріотизму та гуманності. Творчість Г.Охоцької – невичерпне джерело історії, прояв любові та відданості до рідного краю, його талановитих людей, у якій найважливішою є духовність. Її поезія здатна вплинути на свідомість людини, духовно збагатити.

А ви читали поезії Галини Охоцької?

І.Яворська

Сходинками наукових досліджень

Українська вишиванка — самовираження нашого народу. Вона є відображенням цінностей, традицій, культури та історії. Чи всі ми задумувалися над тим, що означають у вишивці столітньої давності ті чи інші знаки? На ці та схожі питання з легкістю відповіли б вихованці гуртка «Українська народна вишивка», які знають набагато більше про ідейне й смислове навантаження орнаментів, зображених на вишиванках, ніж будь-який пересічний українець. Разом з керівником Л.Зубрицькою вони все більше дізнаються про символіку автентичної української вишивки, знайомляться із відомими культурологічними працями, відвідують виставки, спілкуються з науковцями.

Нещодавно вихованці гуртка «Українська народна вишивка» взяли участь у Всеукраїнському конкурсі дослідницько-експериментальних робіт із природознавства «Юний дослідник», який організував КЗ ЛОР «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді». Згідно з висновками журі у номінації «Народознавство та краєзнавство» перемогу вибороли Анастасія Кравець та Роксолана Пилип, учениці 5 класу НВК №10 імені братів Олійників с.Піддністряни, вихованці гуртка «Українська народна вишивка».

У своїй праці А.Кравець та Р.Пилип опирались на присвячене українській орнаментиці дослідження української письменниці Олени Пчілки та книжку талановитої майстрині Ольги Возниці «Вишивка рідного краю». Гуртківці зібрали і відтворили більш ніж 100 зразків вишивки Ходорівщини (регіон Опілля). Їх дослідження дає змогу відрізнити українську орнаментику від російської, пояснює, що нашій вишивці притаманні геометричні візерунки - вона завжди була захищена оберегами, натомість російська - несла тільки декоративну функцію без смислового навантаження. Цікавим є той факт, що передмова Олени Пчілки до збірки «Українські узори» актуальна і сьогодні: «Український стиль в нашому народному (та й не тільки народному) шитті починає псуватися, спотворюватись; замість узорів давнього повздержного стилю, — з тими геометричними візерунками, або стилізованими квітками й гілечками, — часто вже побачите на рукавах у наших селянок, міщанок, або й у панночок та дам, страшенну ляпанину... Треба з тим псуванням нашого народного скарбу боротися, треба нам черпати з чистого джерела народної творчості української!». Мати Лесі Українки дуже вболівала, щоб майбутні покоління не забували прадавні шви свого народу. Наукові дослідження вихованців гуртка «Українська народна вишивка» є надзвичайно важливими і потрібними у нас час.

Переможці, учасники конкурсу та їх керівники нагороджені дипломами та подяками департаменту освіти і науки Львівської ОДА та призами. Для школярок з Піддністрян конкурс «Юний дослідник» став сходинкою до справжнього наукового пошуку. Дівчата довели, що кола, ромби, гілки і спіралі, зображені на вишиванках – це сакральні символи  роду.

«Бережіть своє рідне – заповідав митрополит Іларіон – бережіть щоби не виродитися, щоб не забути народу, з якого ти вийшов». Тож, носімо на долю і щастя вишиванку - наш український космос і національний оберіг.

Я.Мочарська

Поради психолога

Заборони для дітей

Ми живемо у світі, де всім нам суспільство встановлює певні рамки, ну а ми вже - своїм дітям, а діти - своїм і так дальше.

Ця тема є важкою та важливою для всіх батьків, бо кожна мама чи тато хоче жити з дітьми в злагоді та любові. Наступає момент, коли потрібно проявити свій стиль виховання (у більшості випадків авторитарний, коли дитина неслухняна), щоб розставити межі, що можна, а що ні. Відсутність заборон дуже швидко стає нормою.

Важливо!!! Якщо ми почнемо слухати, що говорять наші діти, то і проблем буде менше. Ми часто «дуже зайняті» і пропускаємо ту важливу інформацію, яку вони хочуть до нас донести.

Що дитині не можна забороняти:

· Висловлювати свої емоції – радість, незгоду, протест, весело і голосно співати, стрибати.

· Мати свою думку – звичайно мама краще знає, яке плаття підійде на сьогоднішню погоду, але все ж таки робіть дитині свято, прислухайтесь до її побажань.

· Недоїдати – обід повинен бути задоволенням, а не мукою.

· Мріяти, фантазувати – складайте разом на ніч казки про фантастичних героїв, мрійте, як ви всією сім’єю поїдете влітку на море чи в гори. Вам сподобається, а для дитини буде радість.

Заборони повинні бути у кожній сім’ї, без них - ніяк. Конкретних немає. Просто після того, як ви щось забороняєте дитині, ви повинні пояснити чому. Такого як: «Не можна, бо я так сказала», - не може бути.

Певна, дотримуючись цих порад, за якийсь час помітите позитивний результат.

В.Наконечна

Доступні ліки

МОЗ України у Реєстрі лікарських засобів опублікував перелік препаратів, які з квітня кожен українець може отримати безкоштовно (або з невеликою доплатою).

До списку доступних ліків входять препарати для лікування серцево-судинних захворювань, бронхіальної астми і діабету другого типу.

Серцево-судинні захворювання: «Аміодарон» (Amiodarone), «Амлодипін» (Amlodipine), «Атенолол» (Atenolol), «Верапаміл» (Verapamil), «Гідрохлортіазид» (Гідрохлортіазид), «Спіронолактон» (Spironolactone), «Фуросемід» (Furosemide), «Дигоксин» (Digoxin), «Еналаприл» (Enalapril), «Ізосорбіду дині трат» (Isosorbide dinitrate), «Карведилол» (Carvedilol), «Клопідогрель» (Clopidogrel), «Метопролол» (Metoprolol), «Нітрогліцерин» (Glyceryl trinitrate), «Симвастатин», (Simvastatin), «Бісопролол» (Bisoprolol).

Бронхіальна астма: «Беклометазон» (Beclometasone), «Будесонід» (Budesonide), «Сальбутамол» (Salbutamol).

Діабет II типу: «Метформін» (Metformin), «Гліклазид» (Gliclazide).

Шлюб за добу

Кабінет Міністрів схвалив запуск пілотного проекту з реєстрації шлюбу протягом 24 годин на території всієї країни.

Раніше пілотний проект "Шлюб за добу" діяв у 20 населених пунктах України, в тому числі у Києві, Львові, Луцьку, Кам’янець-Подільському, Рівному, Ужгороді, Чернівцях, Івано-Франківську, Тернополі. Згідно з розпорядженням Кабміну проект про швидкі шлюби з 25 березня поширили на Кривий Ріг, Бахмут, Запоріжжя, Білу Церкву, Бориспіль, Кропивницький, Станицю Луганську, Білгород-Дністровський, Полтаву, Кременчук, Чугуєв, Хмельницький, Черкаси, Хотин та с. Кам’яниця Ужгородського району Закарпатської області.

Голова села, селища, міста (окрім міст обласного значення) згідно з цим документом може звернутися до Мін'юсту з ініціативою запровадження проекту щодо швидких шлюбів. У разі запровадження шлюбу за добу у селі, селищі чи маленькому місті виконавчий комітет населеного пункту задовольняє клопотання про організацію реєстрації шлюбу.

Безвізовий режим для України: як це працюватиме?

Європарламент проголосував за внесення України до переліку країн, громадянам яких скасовуються візові вимоги. 26 квітня рішення депутатів Європарламенту мають затвердити посли країн ЄС. «Український безвіз буде схвалений наприкінці весни, а запрацює – влітку. Найчастіше звучить припущення, що вже в липні українці їздитимуть до ЄС без віз. Можливо, навіть з 1 липня», - повідомляє «Європеська Правда».

Якщо Євросоюз таки спростить в'їзд для українців, то без візи можна буде відвідати практично будь-яку країну ЄС (за винятком Великобританії та Ірландії): Австрія, Бельгія, Болгарія, Греція, Данія, Естонія, Ісландія, Іспанія, Італія, Республіка Кіпр, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція.

Тим, хто захоче потрапити в Європу без візи, потрібно пам'ятати про обмеження, які накладають європейці на спрощену систему перетину кордону ЄС для українців: без візи до Євросоюзу можна потрапити тільки з біометричним паспортом; віза не потрібна виключно для короткострокових поїздок – до 90 днів; «безвізова» поїздка виключає можливість працевлаштування в Європі.

На митниці у вас мають право попросити документи, які підтверджують платоспроможність та належні умови перебування. Також можуть запитати про мету поїздки, яку ви повинні підтвердити документально. Іншими словами, при собі потрібно мати всі ті документи, які зазвичай збираєте для оформлення візи. Різниця лише в тому, що вам не потрібно буде платити візовий збір і витрачати час на її отримання.

Історія однієї пісні

У 1920-1939 роках окупаційний польський режим пильно стежив за зародженням української національно-патріотичної свідомості. У Народному домі села Бортники голова «Просвіти» Григорій Білий та молодий диригент Євген Баковський організували селянський хор, який називався «Батута» (диригентська паличка). У 1937 році у хорі співали 36 сільських аматорів – 20 дівчат і 16 хлопців. «Батута» приймав активну участь у всіх дійствах, організованих у Народному домі. Голова «Просвіти» на проведення будь-якого заходу повинен був отримати дозвіл коменданта польської поліції, який пильно перевіряв репертуар заходу з національно-політичних мотивів.

У 1939 році, після Великодніх свят, у селі з дозволу коменданта поліції відбувся концерт «Народна пісня», у програму якого включили твір «Їхав козак на війноньку». Сміливі – голова «Просвіти» Григорій Білий і диригент хору Євген Баковський, тайно від коменданта, у пісню «Їхав козак на війноньку» вмонтували українську національно-патріотичну пісенну вставку невідомих авторів, у якій слухачів закликали до борні за волю України. Автор цієї газетної публікації був присутній на тому концерті. Пам’ятаю слова і три мелодії тої пісні, яку присутні на концерті слухали стоячи. Зміст пісні і сьогодні актуальний.

Їхав козак на війноньку,

Прощав свою дівчиноньку:

- Прощай, миленька, чорнобривенька,

Бо я іду вже на війноньку!

Вставка:

-Прощай! Прощай!

Прощай! Прощай!

Ми йдемо в бій за рідний край!

Ми йдемо в бій, кровавий бій,

За Україну, за нарід свій!

Ідуть у похід козаки,

За ними вітер віє,

Сміється сонце з-поза хмар

Україна радіє.

І б’ється серце в грудях,

І пісня лунає,

Хто любить свій родимий край

Хай з нами поспішає!»

-          Дай мені, дівчино, хустину,

Не дай Бог в бою загину.

Накриють очі, темної ночі

Легше в могилі спочину!

С.Крегенбільд

Великодні гаївки

Радіє світ приходові весни, пробудженню життя. Передзвонюються голосні та мелодійні церковні дзвони. «Христос Воскрес!», - «Воістину Воскрес!», - лунає звідусіль. По всіх-усюдах люди радіють величному святу – Воскресінню Господньому, яке багате не тільки на величні богослужіння, а й на обряди і традиції. Особливим виявом великодньої радості є дорогоцінний скарб української культури  – обрядові весняні пісні у супроводі хороводів, які  називають гаївками.

23 квітня ходорівчани відроджували стародавні традиції у вигляді Великодніх гаївок біля храму святих Безсрібників і Чудотворців Косми та Дам'яна. Як там було людно і гамірно! Як прекрасно у веселому товаристві водити гаївки біля церкви! Отець-декан М.Черепанич поблагословив присутніх та висловив надію, що така Великодня християнська традиція з кожним роком згуртовуватиме всіх жителів Ходорівщини заради миру і єдності всієї України.

У виставі «Великодній кошик» вихованці гуртка «Джерельце» (кер.С.Ленишин) Центру творчості у жартівливій віршованій формі представляли кожну страву, яка є у великодньому кошику. Присутні поринули у різнобарвний колорит традицій святкування Великодніх свят. Разом з дітьми та молоддю  гаївки водили учасники молодших груп вокального ансамблю «Ромашка» (кер.У.Абрамів). Обрядові танці залучали щораз більше учасників із числа глядачів до активної участі у святкуванні. Виконуючи веснянки «Прийди, весно», «Ку-ку, чути в ліску», присутні закликали весну та пташок. Дітям дуже сподобались гаївки «Подоляночка», «Ой, на горі жито», не обійшлося свято без традиційних для нашого міста гаївок «Кривий танець», «Ой, на горі, на горбочку», «Під Ходорівським мостом». Оскільки квітневий день видався не зовсім теплим, діти згодом продовжили водити хороводи в Центрі дитячої та юнацької творчості м.Ходорова. Чи не всім до душі припала гра «Знахідка», де кожен з них вибрав для себе подарунок.

Святкове дійство відбулось з ініціативи ГО «Союз Українок», клубу «Осіннє танго». Як добре, що не перевелися у наш час ті, хто допомагає у проведенні свята, яке відроджує українську культуру. Після завершення дійства представники Української Галицької партії пригостили дітей солодощами. Святковий настрій та теплу атмосферу учасники дійства «прихопили» до своїх домівок..

Нехай бринять і пахнуть квіти,

Нехай почує Божий рай,

Як в Ходорові радіють діти

І звеселяють рідний край!

Я.Мочарська

У Ходорові буде ще один майданчик зі штучним покриттям

З метою створення умов для організації занять фізичною культурою і спортом для всіх вікових груп населення (передусім - молоді і дітей), організації змістовного дозвілля, профілактики правопорушень на вулиці Волошина (житловий масив «Троянда») у Ходорові цього року планується будівництво майданчика зі штучним покриттям. Відповідне рішення 12 квітня прийняла постійна комісія з питань охорони здоров’я, материнства, соціального захисту, молодіжної політики, фізичної культури та спорту Львівської обласної ради, яким затверджено перелік місць облаштування спортивних майданчиків в межах Обласної програми «Спортивний майданчик» на 2017–2021 роки.

Всього на обласну програму «Спортивний майданчик» цьогоріч заклали 21 млн грн. З них 16 млн на облаштування 65 майданчиків зі штучним покриттям (в т.ч. і в Ходорові), 24 із тренажерним обладнанням, на трьох замінять покриття, також 5 млн грн. передбачили на співфінансування з Державного фонду регіонального розвитку для встановлення 10 універсальних спортивних майданчиків, перелік яких буде визначений згодом.

Я.Костур, заступник міського голови

25 квітня – Міжнародний день тиші

Законодавці намагаються захистити вуха своїх громадян вже понад 2,5 тисячі років. Перший відомий закон, що стосується шуму, був прийнятий в Греції у У1 столітті до нашої ери, коли влада міста Сибарис ввела низку заборон, наказавши гончарам, мулярам, ковалям і іншим ремісникам переїхати за межі міських стін. Така ж доля спіткала і півнів, які тривожили слух законотворців.

У 1969р. ЮНЕСКО прийняла заяву польського композитора Вітольда Лютославського, яка засуджувала порушення особистих свобод і визнавала за кожною людиною право на тишу. У тексті документа містилося прохання почати відповідні дослідження, які «допоможуть встановити чіткі норми і покладуть край цьому безправ'ю».

Кожен українець має право спокійно спати уночі, без гучної музики сусідів чи шуму від ремонтних робіт. Це передбачено законом про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Зокрема, в статті 24 цього закону йдеться: «У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об’єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів».

У світі спорту

ФК «Ходорів» стартував нічиєю

9 квітня ФК «Ходорів» матчем у Східниці стартував у першій лізі першості області. Поєдинок закінчився нічиєю (1:1). Вирішальний гол за хвилину до перерви забив Б.Гриньків.

У ході підготовки до нового сезону дорослий склад ФК «Ходорів» вдома, на стадіоні «Будівельник», провів два товариські матчі. 23 березня наша команда з рахунком 0:3 поступилася торішньому абсолютному чемпіону обласної першості – «Юності» (В.Білка). 2 квітня ходорівчани зіграли внічию (1:1) з «Нивою»(Бережани). Вирішальний гол забив Ю.Борик з пенальті. Ходорівські юнаки у цьому матчі поступилися своїм одноліткам з Бережан (4:1).

І.Маркевич

Шановні, О.Ю.Лозинський, О.М.Матис, Р.Ю.Михайлюк, О.М.Пивовар, М.Д.Гавінська, Р.М.Козак, о.д. Мар’ян Черепанич, О.Л.Шаран, І.І.Купець, Б.І.Катола, Т.В.Тянюгіна, О.М.Гурдя, О.М.Карачевська, І.Р.Баковський, М.А.Жовтанська, Г.Я.Охоцька, Л.М.Несімко, Р.Г.Сомик, М.В.Бас, Б.Д.Пінтелей, щиро вітаємо Вас з днем народження.

Зичимо Вам міцного здоров’я, щастя, радості, довголіття, благополуччя, миру і злагоди. Нехай здійсниться усе омріяне і задумане в ім’я розквіту рідного краю. Нехай люблять Вас у сім’ї, шанують і цінують у громаді.

Депутатський корпус,

виконавчий комітет,

міський голова

Ходорівської ОТГ

О.Коцовський

ЗВЕРНЕННЯ ДО ГРОМАДЯН

ХОДОРІВСЬКОЇ ОБ’ЄДНАНОЇ ГРОМАДИ !!!

ШАНОВНІ ГРОМАДЯНИ!!!

КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЕНО:

- спалювати рослинні залишки на територіях підприємств, установ, організацій і населених пунктів, за винятком випадків, коли це здійснюється з використанням спеціальних установок;

- спалювати всі види відходів на прибудинкових територіях і в сміттєзбірниках, на території зелених насаджень;

- самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків, випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із водно-болотною та іншою природною рослинністю чи її залишків у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, а також опалого листя в парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного нагляду у галузі охорони навколишнього природного середовища, що тягне за собою адміністративну відповідальність.

Адміністрація Ходорівської міської ради та Жидачівський РВ ГУ ДСНС України у Львівській області звертається до кожного громадянина району та просить відповідально віднестися до даного проблемного питання.

Давайте прикладемо спільні зусилля щодо попередження пожеж та збереження природи!

Адміністрація Ходорівської міської ради

Випуск 7

Народний часопис «Ходорівщина»,

вип.07 (372) від 11.04.2017р.

Шановна Ходорівська громадо!

Досвітній туман білими крилами ангела огорнув землю. Легкий подих вітерця сколихнув тишу очікування чогось величного. «Христос Воскрес!» й одразу стоголосою луною зазвучало, задзвеніло, полинуло: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!». Заграли дзвони: «Великдень! Великдень!». Це торжество віри, надії, любові, це – істина слова Божого: «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав  і тим, що в гробах, життя дарував!».

Здійснилася найвища суть християнства – перехід до вічного життя. Смерть зневажена! Смерть потоптана! Смерть знищена! Вирвано її отруйне жало, бо Христос Воскрес! Для любові, а надто всепрощаючої  Божої, немає смерті, адже ця Любов і є життям!

Зодягнімося в ризи Господньої Любові, впустім її у глибини своїх душ і думок. Зрозуміймо, що любов ніколи не вбиває, не обмовляє: вона - чиста і свята, як її втілення та сутність – Христос! Коли хтось володіє цією любов'ю, він сильніший від усіх армій, бо з ним – Бог, а де Бог, там - перемога!

Затишних Вам Великодніх Свят, смачного свяченого, радісних усмішок, писанок і крашанок! Нехай найсердечнішим буде вітання: «Христос Воскрес!» і найжаданішою для душі відповідь: «Воістину Воскрес!».

Депутатський корпус,

виконавчий комітет,

міський голова Ходорівської ОТГ

О.Коцовський

Весна взяла

У руки писачок,

Щоб писаночки ним розмалювати …

Їй синю барву

Дарував бузок,

Ну а зелену - ряст і рута-м'ята.

Із вирію

Вернулись ластівки

І чорний з білим кольори з'єднали,

Додала срібла

Широчінь ріки,

А золота – кульбабок карнавали.

Ніжно-рожева барва –

Сонця схід,

А пурпурова – захід величавий…

Для писаночок вишиваних свит

Весна у візерунки їх з'єднала.

Хай ця веселка

Ніжних кольорів

До храму

Душі та серця приводить.

«Христос Воскрес!» -

Лунає пісне спів.

«Воіцстину Воскрес!» -

весь люд повторить.

Галина Охоцька

Шановні краяни Ходорівської об’єднаної територіальної громади!

Христос Воскрес!

Від щирого серця вітаю Вас з Великим Днем Світлого Христового Воскресіння – святом духовного оновлення та відродження!

У цей весняний день премудрості та ласки Господньої, відчуваємо свою причетність до великої таємниці вічного життя - ми не самотні на цьому світі, бо з нами Господь. Хочеться, щоб усе людство цінувало той величний подвиг Спасителя, який Він здійснив для перемоги життя над смертю, тріумфу добра над злом, світла над пітьмою, віри над безнадією.

Нехай же благодатна вісточка про Воскресіння Сина Божого навідається у кожну душу та оселю справами любові та милосердя.

Підносячи молитви до Воскреслого Господа нашого, благаймо Його, щоб Він благословив нашу державу, послав нашому народові духовне оновлення, дарував нам мир, здоров’я, злагоду, достаток. Нехай наші серця завжди будуть наповнені нетлінною пасхальною радістю, щирістю та добротою.

З повагою, народний депутат України Андрій Кіт

Шановні читачі і дописувачі народного часопису «Ходорівщина»!

Прийміть найщиріші вітання з прийдешніми Великодніми святами!

Воскресіння Христа – торжество справедливості і перемоги добра над злом, утвердження віри та надії у серці кожного християнина, великий дарунок Господньої любові. Нехай ця радісна надія утверджує наші переконання про те, що достойні терпіння нагороджуються перемогою, а чесне життя увінчається славою.

Від усього серця бажаємо Вам благодаті, добробуту, окриленого настрою, миру, злагоди та душевної величі. З настанням Пасхальних днів пробуджується не тільки земля, а й усі людські надії й сподівання на добру долю. Направимо наші молитви на світлі помисли, за мир в країні, відродження Української Нації і утвердження Української Держави.

 Нехай цей Великий День дарує всім щастя, здоров’я, любов та непохитну віру в кращий завтрашній день!

Редакційна колегія

У березні Україна втратила 50 Героїв

У березні 2017 року загинули 50 військовослужбовців ЗСУ, НГУ та ДУК ПС.

У перший весняний місяць п’ятдесят Героїв полинули на небеса, щоб охороняти наш спокій. Найстаршому з них - Олександру Педаку (загинув 30.03.2017р.) було 57 років, наймолодшому — нашому земляку Володі Князєву (загинув 14.03.2017р.) - 18. Вони є найстаршим та наймолодшим загиблими Героями неоголошеної війни на Сході, насправді - національно-визвольної, що вже три роки невблаганно забирає найкращих..

Дід і онук… Життя триває… Наше завдання - зробити все, аби наблизити Перемогу!

Рік в об’єднаній громаді

Рік тому, 27 березня 2016 року, сповнилася мрія багатьох жителів Ходорівщини, в тому числі - міського голови О.Коцовського (ходорівчани уже майже два десятиліття довіряють йому владу в місті, а з 2016 року - в об’єднаній громаді) – відновився Ходорівський район шляхом об’єднання 11 сільських рад.

29 березня у Ходорівську об’єднану громаду в рамках проекту «Розробка курсу на зміцнення самоврядування в Україні» з навчальним візитом завітала делегація Львівського відділення Асоціації міст України, у складі якої були міські голови Великих Мостів, Золочева, Пустомит, Городка, старости сіл, що планують створити об’єднані громади, виконавчий директор Львівського регіонального відділення Асоціації міст України В.Абаімов, заступник виконавчого директора Л.Депко, консультанти Офісу реформ при АМУ Г.Гречин, Я.Пишник та В.Хрущак.

Учасники навчань побували майже у всіх структурних підрозділах Ходорівської міської ради, мали змогу поспілкуватися з їх керівниками, старостами. Оскільки семінар називався «Облаштування ЦНАПу та організація надання послуг населенню у великій територіальній громаді», особливу увагу вони приділили цьому підрозділу. Гості з цікавістю слухали розповідь заступника міського голови Я.Костура про організацію діяльності ЦНАПу. Керівник підрозділу Т.Волошин ознайомив присутніх із переліком послуг (ЦНАП надає 90 адміністративних послуг і 9 документів дозвільного характеру) та наголосив, що за три місяці 2017 року Ходорівський ЦНАП надав втричі більше послуг, ніж за весь 2016 рік.

Голова об’єднаної громади О.Коцовський провів коротку екскурсію містом. Гості були вражені шанобливим ставленням ходорівчан до вшанування пам’яті Лицарів Революції Гідності, побувавши на Алеї Слави Героїв Небесної Сотні Львівщини та могилі Героя України Р.Точина, величчю церкви святих рівноапостольних Володимира й Ольги, чистотою й упорядкованістю вулиць, парків і скверів, кладовища, ошатністю і компактністю міні-ринку, красою реконструйованих Палацу культури і стадіону «Будівельник». Захоплююча розповідь міського голови про рідне місто та його визначних людей знаходила відгук у серцях присутніх й усвідомлення того, що у громаді є господар, який дбає про інтереси її мешканців.

Гості з цікавістю і захопленням оглянули не тільки глядацький, а й гримувальні, хоровий, хореографічний зали міського Палацу культури. Їх вразили експозиції кімнати національного відродження – художні полотна і графіка народного художника України З.Кецала, альбоми, авторські роботи народної вишивальниці О.Возниці та відтворені на полотні учнями Піддністрянського НВК візерунки майстрині, зібрані у Ходорівському краю, знамениті ляльки-мотанки М.Заблоцької. Особливе враження на гостей справив мистецький подарунок - невелике дійство, ведучою якого була методист відділу культури Н.Павлишин, за участю народних колективів «Наддністрянка», «Ромашка», «Візерунки», капели бандуристів «Ходорівчанка», хору та оркестру народних інструментів викладачів Ходорівської дитячої школи мистецтв. З великим успіхом виступили заступник міського голови з гуманітарних питань О.Мельник, керівник відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Х.Кисіль.

Корисним, як для гостей, так і для господарів, було обговорення переваг і проблем децентралізації. Активний прихильник реформування місцевого самоврядування міський голова Ходорівської ОТГ О.Коцовський переконував присутніх, що децентралізація дає можливість громадам розвиватися, самостійно визначаючи свої пріоритети. За його словами, незважаючи на те, що Ходорівська ОТГ була створена ще у березні минулого року, працювати за єдиним бюджетом вона почала тільки з 1 січня 2017 року (весь 2016 рік Ходорівська ОТГ працювала за 12-а бюджетами), вдалося реалізувати кілька цікавих проектів. Головне у ефективності роботи об’єднаної громади, переконаний голова, це формування структури і підбір висококваліфікованих кадрів, що, на його думку, вдалося, оскільки працювали на перспективу.

Не приховував міський голова і проблем об’єднаної громади, головна серед яких – це дороги. Обіцяні у 2016 році державні субвенції та дотації, які б можна було спрямувати на розвиток інфраструктури, громада так і не отримала, сподівається на них цьогоріч. Ходорівська ОТГ намагається самотужки створити належні умови для проживання своїх громадян – у наступному півріччі планується відкриття реанімаційного і дитячого відділень у Ходорівській міській лікарні, на перспективу – створення територіального центру соціального обслуговування. За словами О.Коцовського, Ходорівська міська рада готова профінансувати роботу працівників пенсійного фонду та соціального захисту. Громада з успіхом працює над залученням інвесторів, у планах – будівництво заводу та підстанції сонячних батарей.

Міського голову підтримав народний депутат України А.Кіт, який вважає що зміна територіального устрою, відновлення історичних форм правління (в межах повітів) – єдиний позитивний шлях до зміни устрою країни, усунення дублювання і протиріч між гілками влади. На думку народного депутата, Україна не зможе розвиватися, поки у ній не буде змінено адміністративно-територіальний устрій.

Виконавчий директор Львівського регіонального відділення Асоціації міст України В.Абаімов розповів про роль АМУ у здійсненні децентралізації.

Начальник фінансового відділу І.Глушко ознайомила присутніх із бюджетом Ходорівської ОТГ, який, за її словами, формувався на базі грунтовних розрахунків із врахуванням потреб кожної галузі. У головному фінансовому документі громади передбачені кошти на освіту, культуру, медицину, підтримку релігійних громад, спорту, співфінансування мікропроектів, соціальних проектів. Присутні були здивовані тим, що на культуру, яка у державі фінансується за залишковим принципом, у громаді виділили майже 11 мільйонів гривень, освіту – понад 16 млн.грн, Ходорівську міську лікарню – понад 5 млн.грн.

Досвідом діяльності гуманітарної галузі Ходорівської ОТГ поділилася заступник міського голови О.Мельник, яка наголосила, що в об’єднаній громаді збережені і працюють 25 шкіл, 35 народних домів, 10 колективів підтвердили звання «народний», 26 бібліотек і 4 пункти видачі книг. Ходорівська дитяча школа мистецтв, Центр дитячої і юнацької творчості, ДЮСШ у селах відкривають свої відділення, щоб дати можливість дітям з сільських територій розвивати свої здібності. О.Мельник визнала, що зміни неминучі – вони торкнуться всіх сфер гуманітарної галузі. Першопрохідцями у цьому напрямку є медики, оскільки без реформування медичної галузі не вдасться зберегти вторинну медицину на Ходорівщині.

З роботою комунальної сфери гостей ознайомила заступник міського голови А.Батирняк.

На думку старост, майбутнє сільських громад – у реформуванні влади. Саме таким чином вони зможуть розвивати свої території. У своїх виступах старости Ю.Добош, З.Соколик, Р.Зошій розвіяли побоювання очільників сільських громад щодо об’єднання, однак визнали, що успіх залежить від того, якого голову об’єднаної громади вони оберуть. За словами Ю.Добоша: «Головне обрати не популіста, а мудрого господарника. Ходорівщина повірили в Олега Коцовського, який пообіцяв «не перетягувати ковдру» на Ходорів, і свого слова дотримав».

М.Краївська

Рішення виконавчого комітету

24 березня відбулося засідання виконавчого комітету Ходорівської об’єднаної громади, на якому розглядались звернення громадян, установ, організацій і були прийняті рішення:

* Провести в Ходорівській міській раді місячник озеленення, прибирання та благоустрою.

* Враховуючи інтереси Ходорівської ОТГ у культурному, фізичному та інтелектуальному розвитку дітей дошкільного віку, дати дозвіл КП «Ходорівське УКГ» на встановлення дитячих майданчиків на територіях: м.Ходорів, вул.Рильського; с.Рудківці, вул.«Просвіти»; с.Камяне, вул Ходорівська (територія Народного дому); с.Піддністряни, вул.Ходорівська (територія адмінбудинку старости); с.Добрівляни, вул Грушевського (територія школи); с.Отиневичі, пл.Свободи; с.Городищенське, вул Шкільна (територія школи); с.Молодинче (біля скверу Небесної Сотні); с.Новосільці (територія Народного дому); с.Вербиця (площа біля пам’ятника Т.Шевченка); с.Сугрів (територія школи); с.Вовчатичі (територія школи); с.Садки (територія Народного дому); с.Вибранівка (територія Народного дому); с.Бринці-Церковні (територія адмінбудинку); с.Грусятичі (територія дитячого садочка); с.Буковина (територія Народного дому); с.Демидів (територія Народного дому).

* Враховуючи інтереси Ходорівської територіальної громади у потребі адміністративних приміщень для розміщення адмінперсоналу старости, сільської бібліотеки та Народного дому, перевести будівлю освітньої установи – школи в селі Молодинче в адміністративний будинок комунальної власності Ходорівської міської ради. Виконкому Ходорівської міської ради виготовити кошторисну документацію на перепланування та ремонт приміщень.

*Враховуючи інтереси Ходорівської територіальної громади у розвитку фізичної культури та спорту в сільських територіях, прийняти на баланс КП «Ходорівське УКГ» безгосподарне майно: стадіон площею 12040 м² у селі Чорний Острів; стадіон площею 13200 м² у селі Дуліби.

· Присвоїти поштову адресу житловим будинкам:

-  будинок № 23 “А“, вул.Миру, с.Дуліби Жидачівського району Львівської області (Іванів А.В, Іванів М.В.);

- будинок № 11, вул.Задвірна, с.Дуліби Жидачівського району Львівської області (Милимук М.В.);

- будинок № 8, вул.Глибока, м.Ходорів Жидачівського району Львівської області (Ставничий І.І.).

· Узаконити самовільно здійснені: прибудову до будинку, гараж, літню кухню на вул. Сагайдачного,175 в с.Бориничі Жидачівського району Львівської області (Германович І.С.).

· Дати дозвіл на виготовлення ескізу намірів забудови земельної ділянки на вулиці Шевченка,146а в місті Ходорові та отримання в органах виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури будівельного паспорта, виготовлення проектної документації будівництва житлового будинку (Гудяк О.В.).

· Розглянувши колективне звернення жителів вулиці Сосюри та площі Злуки міста Ходорова, з метою попередження травмування людей через високу зношеність та аварійність дерев’яної будівлі, дозволити КП «Ходорівське УКГ» списати і знести аварійну господарську будівлю (колишню конюшню) відповідно до Положення про порядок списання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Ходорівської міської ради.

· Дати дозвіл жителям будинку №8 на вул. Я.Мудрого м.Ходорова здійснити благоустрій прилеглої до їхньої прибудинкової території земельної ділянки комунальної власності із встановленням декоративної загорожі, архітектурних форм та посадки дерев.

· Передати у власність квартиронаймачам квартиру № 5 державного житлового фонду на вул. Стрийській, 28 у м. Ходорові (Герасимчук М.С.).

· Затвердити звіт МП “Стимул” від 08.02.2017 року про незалежну оцінку вбудованого нежитлового приміщення, площею 48,7 кв.м. належного Ходорівській міській раді та розташованого за адресою: Львівська область, Жидачівський район, м.Ходорів, вул. Злуки, 18, станом на 31.01.2017 року і ринкову вартість вищеназваного майна в розмірі 60100 грн. (шістдесят тисяч сто гривень) без ПДВ.

· Зарахувати гр. Шумську М.І. (вул. 16 Липня,1г,кв.23 м.Ходорів) на квартирний облік першочергового забезпечення при Ходорівській міській раді, як багатодітну матір.

А.Батирняк, заступник міського голови

Староста звітує

Сільський староста — це лідер, якому громада села висловила підтримку, посадова особа місцевого самоврядування, нова інституція, створена для того, щоб інтереси всіх жителів сіл в об’єднаних територіальних громадах були належним чином представлені. Староста відповідає за активізацію громади у прийнятті рішень, працює з місцевими громадськими об’єднаннями.

26 березня у приміщенні Народного дому села Лучани Чорноострівського старостинського округу відбувся звіт старости М.Дребота, на якому були присутні заступники міського голови Ходорівської ОТГ А.Батирняк, О.Мельник, головний лікар Дев’ятниківської амбулаторії Н.Безкровна. На початку зустрічі сільський староста надав звіт про виконану роботу у галузях освіти, культури, економічного та соціального розвитку Чорноострівського старостинського округу, зосередивши увагу на населених пунктах Лучани, Голодовичі. Згідно з поданою інформацією, за звітній період були відремонтовані дороги у Голодовичах та Лучанах, будівля Народного дому села Лучани, проведено вуличне освітлення у Лучанах, огороджено територію цвинтаря у Голодовичах. Старостат профінансував придбання футбольної форми та сітки, виділив кошти для надання допомоги учасникам АТО.

Болюче питання жителів Чорноострівського старостату – вивіз сміття. Про це вони відверто й емоційно говорили на сході громади. Заступник міського голови Ходорівської ОТГ А.Батирняк зазначила, що така проблема існує не тільки у даному старостаті й Ходорівській громаді, а й по всій Україні. А.Батирняк запевнила, що питання вивозу твердих побутових відходів з території населених пунктів об’єднаної громади вирішується: «Незабаром сміттєвози обов’язково забиратимуть сміття з ваших територій», - і застерегла, що, незважаючи на невирішеність проблеми на даному етапі, «не варто викидати сміття під свій чи сусідський поріг!»

Головний лікар Дев’ятниківської амбулаторії Н.Безкровна повідомила про відновлення виїздів лікарів у всі сільські ФАПи, а також наголосила на потребі придбання кардіографа.

Жителі Лучан мали нагоду не тільки вислухати звіт старости, а й порушити болючі проблеми життєдіяльності сіл. Небайдужі мешканці цікавились питаннями вуличного освітлення, земельних паїв, правочинності господарської діяльності птахоферми, наголошували на потребі встановлення автобусних зупинок, проведення ремонту доріг, облаштування дитячого майданчика.

Заступник міського голови з гуманітарних питань О.Мельник, підсумовуючи, наголосила, що проблеми вуличного освітлення, автобусних зупинок, вивіз сміття, ремонт доріг місцевого значення крок за кроком будуть вирішені, подякувала присутнім за небайдужість, старості - за змістовний звіт.

Варто пам’ятати, що для вирішення багатьох важливих питань життєдіяльності старостату потрібна налагоджена робота керівництва та готовність жителів до співпраці.

О.Мельник,

заступник міського голови Ходорівської ОТГ

Просвітяни підводять підсумки

23 березня відбулася звітно-виборна конференція Ходорівського міського товариства «Просвіта», на якій були присутні 31 із 40 делегованих просвітян.

Голова Ходорівської «Просвіти» М.Носик наголосила, що звітні роки – 2013-2017, були одними із найважчих у діяльності товариства, оскільки пов’язані із трагічними подіями в історії України – розстрілом мирних маніфестантів у лютому 2014 року й агресією північного сусіда. З перших днів Революції Гідності ходорівські просвітяни активно долучилися до діяльності координаційної ради, створеної при Ходорівській міській раді – збирали кошти, продукти, теплі речі, організовували поїздки на Майдан, з початку військових дій на Сході – допомагали Українському війську. Загалом на допомогу Майдану й воїнам АТО спільними зусиллями зібрали 420 тисяч гривень.

Товариство «Просвіта» міста Ходорова налічує дев’ять осередків: у трьох школах, бібліотеці, Палаці культури, Центрі творчості, міській лікарні, філії Львівського технічного коледжу, міський осередок, й ставить собі за мету – виховання громадянина й патріота України. Керуючись Статутом, просвітяни тісно й плідно співпрацюють із владою, громадськими організаціями – Союзом українок, БФ «Милосердя Ходорівщини», «Інтелігенція Ходорівщини». Впродовж звітних років вони були активними учасниками всіх заходів, які проводились у місті, долучались до акцій «Великодній кошик солдату», «Нагодуй воїна» та ін., ініціювали проведення щорічних шевченківських читань, конкурсів малюнка на шевченківську тематику, читців Франкового доробку, загальноміської конференції до 150-річчя від дня народження М.Грушевського, зустрічей з відомими діячами культури, науки (зокрема, М.Шалатою), участь учнівської молоді у Всеукраїнському конкурсі «Сурми звитяги», випускали настінний вісник «Слово «Просвіти»», брали активну участь у виборчих кампаніях 2015, 2016 років, складали пожертви на встановлення меморіальної таблиці й пам’ятника Герою України Р.Точину, спорудження пам’ятника М.Вербицькому у Львові. Ходорівські просвітяни – депутати і члени виконавчого комітету Ходорівської міської ради, учасники народних самодіяльних колективів. Вони беруть активну участь у житті міста й громади. Серед першочергових завдань товариства М.Носик назвала – залучення до діяльності «Просвіти» якомога більше свідомих українців – поборників української ідеї.

Голова Союзу українок міста Ходорова І.Лозинська підсумувала виступи просвітян - С.Бардигула, Л.Гульцьо, Л.Королюк, Р.Чорного, які взяли участь в обговоренні звітної доповіді, назвавши діяльність товариства задовільною, і закликала всіх об’єднуватися навколо «Просвіти» задля утвердження української ідеї.

С.Носик наголосив на необхідності повернення товариству ролі мобілізаційного рушія українського суспільства – участь у державотворчих процесах, в т.ч. – виборах, відміна злочинного мовного закону Кивалова-Колесникова. Р.Чорний запропонував підготувати звернення товариства «Просвіта» до відділу освіти Ходорівської міської ради щодо формування українця-людини сьогодення, щоб не допустити переривання поколінь.

Просвітяни відкритим голосуванням обрали Раду, ревізійну комісію та голову товариства. До складу Ради ВУТ «Просвіта» ім..Т.Шевченка міста Ходорова увійшли: С.Бардигула, В.Витрикуш, Л.Гульцьо, Г.Калинець, С.Ленишин, Л.Королюк, Л.Баторик, І.Уцик, Н.Калинець, С.Калинець, Р.Чорний, М.Носик, І.Лозинська. Очолити Ходорівське міське товариство «Просвіта» одноголосно доручили М.Носик.

В Ухвалі просвітяни задекларували необхідність відродження осередків «Просвіти» у всіх населених пунктах громади, залучення до товариства священиків, працівників культури, освіти.

У роботі звітно-виборної конференції просвітян взяли участь представники ГО «Жіночі перспективи», діяльність якої спрямована на захист прав людини, зокрема - протидії торгівлі людьми.

М.Краївська

Ходорівську міську публічну бібліотеку очолила І.Уцик

6 квітня відбулось перше засідання конкурсної комісії щодо відбору кандидатів на заміщення вакантної посади директора Ходорівської міської публічної бібліотеки.

До складу конкурсної комісії увійшли 9 членів: О.Мельник, Х.Кісіль, Н.Павловська, Ю.Сливка, С.Калинець, М.Носик, Л.Семчій, С.Ленишин, Л.Баторик. Головою комісії обрали заступника міського голови Ходорівської ОТГ з гуманітарних питань О.Мельник. Н.Павловська участі у голосуванні не брала.

О.Мельник повідомила, що відповідно до наказу керівника відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини виконавчого комітету Ходорівської міської ради від 24.02.2017р. №8 було оголошено конкурс на посаду директора комунального закладу «Ходорівська міська публічна бібліотека» Ходорівської міської ради. За період з 25 лютого по 27 березня 2017 року на посаду директора бібліотеки подали документи два кандидати: В.П.Костирка, завідувач використання Жидачівської центральної районної бібліотеки та І.Т.Уцик, завідувач філіалу Ходорівської міської бібліотеки для дорослих.

Ознайомившись із документами В.Костирки та І.Уцик, претендентів на заміщення вакантної посади директора бібліотеки м.Ходорова, члени комісії вказали на їх відповідність кваліфікаційним вимогам й одноголосно допустили до участі у наступному заключному засіданні, яке відбулось 7 квітня 2017 року.

Під час наступного засідання, 7 квітня члени комісії провели співбесіду із кандидатами на посаду директора Ходорівської міської публічної бібліотеки В.Костиркою та І.Уцик, ознайомились й обговорили презентовані ними програми розвитку бібліотечної установи.

Члени комісії, відзначивши високий професійний рівень підготовленої програми, особисті ділові, моральні якості І.Уцик, визнали її переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади директора комунального закладу «Ходорівська міська публічна бібліотека» Ходорівської міської ради.

Я.Мочарська

Місячник довкілля

Вже стало доброю традицією щовесни проводити місячник «За чисте довкілля». У всіх населених пунктах краю відбуваються толоки, на яких громадськість спільними зусиллями прибирає двори, вулиці, парки, сквери після зими. У 2017, як і у минулі роки, Ходорівщина долучилася до всеукраїнської акції "За чисте довкілля”. Отож, у нашому місті тривають роботи з благоустрою, упорядкування та прибирання територій.

Органам виконавчої влади, підприємствам, установам та організаціям, незалежно від форм власності, всім мешканцям Ходорівщини з метою відновлення належної чистоти і порядку на території об’єднаної громади необхідно долучатися до проведення акції, ліквідувати несанкціоновані сміттєзвалища, прибрати та привести у належний санітарний стан прибудинкові території, парки, сквери, кладовища, вулиці, дороги, тротуари, очистити від сміття прилеглі до житлових масивів території.

До Великодніх свят працівники Ходорівської міської ради, колективи підприємств, установ та організацій громади провели санітарне прибирання та благоустрій прилеглих територій. Більшість жителів ОТГ впорядкували прибудинкові території біля багатоповерхових та приватних будинків.

Надалі заплановано низку заходів із благоустрою, покращення санітарного стану довкілля та озеленення міста, для проведення яких буде об’єднано зусилля влади, представників бізнесу, соціальної сфери та громадських організацій.

Безперечно, хочеться щоб кожен мешканець нашої громади підтримав цю ініціативу і докладав хоча б мінімум власних зусиль, щоб Ходорівська об’єднана територіальна громада стала набагато чистішою й охайнішою!

М. Жовтанська

Час вирішувати

Нещодавно мені стало цікаво, що ж найбільше турбує жителів нашого міста? Після проведення невеликого дослідження, дійшла висновку, що це екологічні проблеми. Природа, оточення, довкілля – те, що завжди поруч. Чисте середовище дає силу працювати, творити та почуватися здоровими. Варто задуматися, чи все в нашому місті гаразд, чи місцеві органи влади роблять усе, щоб зберегти чистоту, а ми - жителі Ходорова, чи готові підтримувати її. Я підсумувала найважливіші проблеми, то ж читаймо і берімо до уваги, адже середовище повільно вбиває нас.

Найголовніше, на що варто звернути увагу – це проблема водопостачання. Ходорівчани постійно нарікають, що вода, яку постачають до будинків, непридатна для вживання - фільтри доводиться змінювати щомісяця, аби не пити з-під крана пісок. Деякі водопровідні труби прокладені понад 100 років тому(в 1897). На сьогодні ця проблема вирішується лише у деяких районах нашого міста, але коли ми її позбудемось – невідомо.

Забруднення. Складається враження, що всім начхати на чистоту у місті. Згідно з моїми спостереженнями, встановлені комунальниками сміттєві баки молоді не потрібні. Мені, як представнику підростаючого покоління, соромно, що не всі усвідомлюють серйозність ситуації. Пропоную альтернативне вирішення цієї проблеми: виділити хоча б один день щомісяця, у який усі жителі змогли б прибирати сміття на своїй території, призначити денних патрулів, які слідкували б за чистотою у місті. Як покарання за недотримання норм дотримання чистоти і порядку у місті – грошові штрафи, які сплачуватимуть особи, що досягнули повноліття або їхні батьки. Через високу забрудненість страждають водоймища, які не очищують, як наслідок - у віддалених районах міста тхне гниллю. Варто також наголосити, що сміттєзвалище, яке розташоване поблизу лісу та житлових будинків є надзвичайно небезпечним, особливо, коли його підпалюють, у повітря здіймаються тисячі токсичних речовин, якими дихають як діти, так і дорослі.

Відсутність очисних споруд на підприємствах і скидання нечистот у ставки і річки. Якщо ви купатиметесь у річці і проковтнете хоча б 0,3 л цієї води, слід чекати розладу шлунку або серйозного отруєння.

Вирубування лісів. Це те ж саме, що забрати від нас легені – ми задихнемось. У Ходорові знаходиться один із ключових залізничних вузлів області, крім того містом щодня проїжджають тисячі машин. Усі вихлопні гази затримуються у повітрі, а все - через нестачу зеленої частини міста.

Спалювання сплавів особливо небезпечно навесні, коли прилітають птахи і лаштують там гнізда.

Усі ці проблеми Ходорова, мабуть, близькі серцю кожного його мешканця. Щоб їх вирішити, потрібно затратити час, зусилля і значні кошти.

Нашому місту потрібна допомога, і про це кричить природа, тож не ігноруймо її! Ходорівчани, давайте вдосконалювати місто, починаючи з себе!

С.Прудиус, учениця 11класу Ходорівської ЗОШ 1-111ст.№3

Регіональна олімпіада з інформатики та інформаційних технологій

З метою пошуку обдарованої молоді та формування якісного контингенту вступників на факультет комп’ютерних інформаційних технологій Тернопільського національного економічного університету (ТНЕУ),  2 лютого 2017р. на базі Ходорівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 відбулася зустріч випускників навчальних закладів Ходорова із викладачами-доцентами кафедри ІОСУ даного факультету – А.Карачкою, Г.Сапожником і М.Комаром та регіональна олімпіада з інформатики та інформаційних технологій, у якій взяли участь випускники Ходорівських ЗОШ І-ІІІ ст. №1, №2 і №3.

Підготували школярів до олімпіади вчителі інформатики Я.Пелих, Т.Марків і В.Воробець. Всі учасники продемонстрували належний рівень знань з даного предмету. Набравши найбільшу кількість балів, найкращі результати показали випускники Ходорівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 – Р.Точ (І місце), Д.Пахолків (ІІ місце), О.Федан (ІІІ місце).

Рішенням відбіркової комісії та згідно з наказом ректора ТНЕУ про проведення регіональних олімпіад з інформатики у 2013-2014н.р. для випускників загальноосвітніх навчальних закладів №446, випускникам-учасникам олімпіади були вручені рекомендації до вступу в університет, а переможцям - додаткова можливість вступу в даний університет на державну основу.

Вітаємо випускників із першими ефективними спробами вступу!

Н.Костур, учень 11-Б класу

Ходорівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1

Вояки УПА і бійці АТО – поєднані ідеєю

Протягом століть вороги намагалися викоренити український дух боротьби, знищити тих, хто був носієм державницької ідеї, патріотизму. Найбільш кривава драма розігралася на українських землях під час нацистської та більшовицької окупації. Справу здобуття Української держави продовжила Українська Повстанська Армія.

29 березня у бібліотеці-філії села Бортники відбувся круглий стіл «Вояки УПА-бійці АТО: історичні паралелі». Тема круглого столу «зачепила за живе» кожного присутнього, адже сьогодні, після двох десятків років Незалежності, проблема соборності України є не менш актуальною, ніж майже століття тому. Ми знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв: мужні бійці АТО продовжують героїчну справу вояків УПА.

Захід пройшов у дружній теплій атмосфері. Поет, письменник, драматург, краєзнавець С.Крегенбільд поділився спогадами про Дмитра Слюзара, провідника УПА, уродженця села Бортники. Г.Мартинів розповіла біографію Слюзара, представила увазі присутніх презентацію «Головний провідник Львівського краю». Письменник О.Данилишин розповів про тогочасне нелегке повстанське життя вояків.

Із розповідей учасників круглого столу стало відомо, що Дмитро Слюзар-Золотар народився у селі Бортники. Середню освіту здобував у місцевій школі, Рогатинській і Ходорівській гімназіях. Будучи студентом юридичного факультету Львівського університету, читав лекції на міжнародні та історичні теми односельцям. 6 вересня 1940 року Дмитра Слюзара заарештовали за антирадянську діяльність та участь в ОУН. Був учасником судилища, відомого як «Процес 59-ти». Засуджений до смертної кари, яку згодом замінили на десятирічний термін ув’язнення. Зумів утекти із Бердичівської тюрми. У 1942 році Дмитро Слюзар став членом ОУН, у 1943 році очолив Головний провід Львівського краю. Працюючи у 1944 році в Українській головній визвольній раді, був одночасно головним провідником Львівського краю під псевдонімом «Золотар». 18 грудня 1945 року Золотар, виконуючи особливо важливе завдання, загинув зі своїми побратимами у бою з більшовицьким відділом НКВД недалеко польського кордону. 9 лютого 1946 року наказом Української Головної Визвольної Ради крайового провідника ОУН-УПА Львівського краю Золотаря посмертно нагородили військовою нагородою УПА – «Золотий хрест заслуги трьох ступенів» за видатні заслуги в національно-визвольній боротьбі проти окупантів українських земель.

Племінниця Дмитра, Анна Соб’як, яка також взяла участь в обговоренні за круглим столом, поділилася найсокровеннішим – болючими спогадами тих часів, історіями про свого батька та хресного - Дмитра Слюзара. Вона зазначила, що «таких людей, як Дмитро, переслідували й знищували, адже вони могли звільнити Україну із замкнутого ярма». Пані Анна висловила слова вдячності С.Крегенбільду за його невтомну працю та дослідження, завдяки яким всі мають змогу дізнатись правду про Дмитра, його відважність та героїзм. Онучка пані Анни - Соломійка виконала для присутніх віршик С.Крегенбільда про село Бортники.

П.Хоменко, директор Бортниківської школи, зазначив, що український народ ще з часів існування Австро-Угорської імперії й до сьогодні за свою свободу заплатив дуже високу ціну, тому подвиги полеглих за незалежність людей ми повинні пам’ятати завжди.

О.Гурдя, староста села Бортники, представила увазі присутніх презентацію «Нові часи – нові герої», в якій згадала про бійців АТО із Бортниківського старостату, серед яких – відважні А.Александрів, М.Гнатів, І.Заклінський, В.Запутович, Т.Лучак, Б.Мосій, В.Павлишин, І.Русіник, А.Солодкий, І.Тітик, та полеглі у бою Герої В.Андрешків, В.Князев. О.Гурдя з гордістю говорила про сильних духом і добрих серцем хлопців та закликала пам’ятати героїв історичного минулого і сьогодення: «На таких хлопцях як Дмитро Слюзар, як бійці АТО треба акцентувати увагу, бо їх подвиги запалюють у душах українців вогники патріотизму, любові й пошани до всього українського».

Патріотичні пісні у виконанні Б.Мосія «Ой, ударила куля», «На варті» не залишили байдужими присутніх. Слова з балади про повстанця «і у полі широкім поміж квітів і трав,  наче ясен високий, повстанець упав…», ніби пісня і про сотні доль Героїв АТО, яких «ударила куля в чоло»:

Як побачив це лихо

Вітерець степовий,

Запитав його тихо:

- Чи ти, друже живий?

Та стрілець тому вітру

Жодних слів не повів,

Тільки маком червоним

Серед поля зацвів…

Між УПА та АТО існує міцний зв’язок –  воїни УПА боролись проти фашистської окупації, бійці АТО зараз на сході України захищають кордони від загарбника. Як і в часи СРСР воїнів УПА називали фашистами, так і зараз східні сусіди називають «українськими фашистами» всіх тих, хто стає на захист своєї держави. У тривалій історичній перспективі поразка повстанців виявилась перемогою, оскільки пам’ять про них, переживши десятиліття радянської влади, вийшла назовні і стала локомотивом, який потягнув Україну до незалежності.

Чи може людина, яка любить свою Україну, мовчки відсиджуватись, переховуватись, знаючи, що в будь-який момент у двері постукає «коричнева чума» або «червона лихоманка» і розграбує домівку, жорстоко познущається над рідними, а потім й  спалить вщент все село? Ні, не може! Не міг залишатись осторонь і Дмитро Слюзар, який пожертвував своїм життям за незалежність України. Не залишились осторонь теперішніх кривавих подій на сході бійці АТО, які не побоялись Іловайського котла, Дебальцевого пекла. Не відсиджувались вдома і полеглі Володимир Андрешків та Володя Князев. Безумовно, подвиг кожного з них маємо знати і пам’ятати, адже ми завдячуємо їм життям, на їхніх плечах тримається Незалежна Україна. Вони є продовжувачами справи вояків УПА, їхніми ідейними побратимами у часі.

Сподіваюсь, що кожен українець завжди пам’ятатиме тих, завдяки кому живе у свобідній країни, задумається над символічним зв’язком поборників волі, адже саме історична пам’ять не дає нам загубитись у бурхливому вирії буденності, надихає на працю в утвердженні всього українського.

Я.Мочарська

Патріарх нескореної церкви

В одній зі своїх проповідей Блаженніший Йосиф Сліпий вказує на головне лихо українців — брак єдності, який і сьогодні є небезпекою для України: «Народе мій, стань уже раз собою! Позбудься своєї вікової недуги сварів і чварів, вислуговування чужим... Отрясися од своїх вікових недостач, стань на свої ноти в Україні і на поселеннях, піднеси свою голову, випростуй свої рамена. Покажи свою силу і вдячність, бо, шануючи своє минуле, ти ростеш у своїй могутності і славі!».

Доля Сліпого тісно пов’язана із долею українського народу. Він пережив німецьку окупацію та правління радянської системи. У часи переслідування греко-католицької церкви жодного разу не похитнувся, ставши гідним прикладом для наслідування, світлом, яке сяяло впродовж усього ХХ століття в темряві комунізму.

4 квітня у селі Черемхів відбувся виїзний семінар працівників культури Ходорівської об’єднаної громади з християнського виховання, присвячений 125-річчю від дня народження Й.Сліпого.

Символічним є те, що у дні Великого посту духовний захід розпочався із Хресної дороги у місцевому храмі Пресвятої Богородиці. Разом з отцем Ю.Мончаком парафіяни пройшли 14 стацій Хресного шляху Ісуса, відчули душевний біль Христа, материнські муки багатостраждальної Пречистої Діви Марії та зрозуміли, що Бог любить нас, тому послав свого Сина Єдинородного на землю, «щоб кожен, хто увірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне». Одна стація змінювала іншу, линув чудовий спів страсних пісень у виконанні вокального ансамблю «Любисток» (кер. Р.Церковна). На очі набігали сльози зворушення і співчуття, розкаяння і болю за свої гріхи. На завершення дяк Лідія Бойко згадала про спільну Хресну дорогу українців – війну, яка триває ось уже три роки, і закликала об’єднатись у спільній молитві за долю України та мирне небо над її золотими полями.

Після молитовних розважань Хресної дороги учасники заходу завітали до Народного дому на духовну годину. Оновлений храм культури приємно здивував зі смаком оформленим затишним залом, багатством старовинних вишивок, виставок й експозицій, у чому чимала заслуга старости Н.Януш, директора і художнього керівника Народного дому Я.Війтів та Г.Качмар. Отець Ю.Мончак зацікавив присутніх маловідомими фактами з життя Йосифа Сліпого, провідника української греко-католицької церкви, та наголосив, що Патріарх був справжнім духовним борцем за українську державність та греко-католицьку церкву. «Хоч Йосифу Сліпому не довелось жити і працювати у незалежній самостійній Україні, але весь свій життєвий шлях він присвятив боротьбі за неї», - підсумував отець.

Керівник народної фото та відео студії «Луг» Палацу культури міста Ходорова Б.Бирич запропонував присутнім переглянути документальний фільм «Вони прославили наш шлях», у якому факти з біографії Йосифа Сліпого, передані у формі розповідей і спогадів його внучатої племінниці Дарії-Оксани Наконечної, документальних матеріалів про ув’язнення, перебування кардинала у канцтаборах та його подвижницьку працю не тільки на шляху розбудови Української Церкви, але й на відтинках політики, моралі, науки, освіти, культури для майбутньої Української держави.

Заступник міського голови з гуманітарних питань О.Мельник Ходорівської ОТГ подякувала отцеві за докладну змістовну доповідь та повчання. Староста Молодинчецького старостинського округу Н.Януш побажала усім здоров’я, Божого благословення та подякувала гостям за візит. Організатор семінару - провідний методист з культурно-освітньої роботи відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Ходорівської ОТГ Н.Павловська висловила надію, що такі зустрічі будуть проводитись частіше у кожному куточку Ходорівської громади. За творчу ідею та наполегливість організаторам та учасникам заходу подякувала методист ЛОЦНТіКОР М.Грицик.

На згадку про візит і духовно-просвітницький захід у селі Черемхові біля Народного дому посадили дуб, який українці з давніх-давен вважають «царем дерев» та називають святинею, деревом Роду.

Семінар допоміг працівникам культури Ходорівської ОТГ пізнати велич постаті Патріарха Української греко-католицької церкви та усвідомити, що для справжнього розвитку нашого народу треба залишалися не тільки добрими громадянами, діяльними, творчими, але свідомо розвивати у собі любов до Бога і ближнього - ту мотивацію, яка зробила Патріарха Йосифа Сліпого такою великою постаттю. 

Я.Мочарська

Візьміть свій хрест і йдіть за мною

Саме ці слова з недільних проповідей священиків підготували вірних до Хресної ходи, що відбулась 26 березня у Ходорові. Цього дня у церкві святих Безсрібників і Чудотворців Косми і Дам’яна за участю священиків та мирян посеред храму було виставлено Хрест для покоління святим ранам Христовим. Хресний хід розпочався о 15:00. 1 стація «Ісус, засуджений на смерть». Отець Микола Прунак читає розважання на молитву про початок мук та страстей Господніх. Лунає спів: «Ісус, Ісус, радо хрест приймає», - молодь із хрестом на плечах виходить з храму. За хрестом ідуть дівчата, які несуть у руках відтворені в образах 14 стацій страстей Господніх, що свідчать про страждання і біль, який переносив Ісус Христос, приймаючи на себе людські хрести і гріхи.

На виході із храму хрест зустрічали поважні миряни, молоді подружні пари з дітьми (навіть з немовлятами у візочках). Очевидно, кожний присутній ішов із своїм хрестом, вимолюючи ласки і благодаті для дітей, батьків, родини. Зупинившись біля фігури Матері Божої священики у проповідях роз’яснили значення материнської любові, якої слід вчитись у Матері Сина Божого. Несучи хрест, зупиняючись на роздоріжжях і перехрестях, учасники ходи розважали про свої гріхи і, відчуваючи полегшення на душі, прямували далі.

З особливою піднесеністю й одухотвореністю відбувалось читання страсних розважань і молитов біля наших священних пам’ятних місць: Алеї Героїв Небесної Сотні Львівщини, пам’ятного знаку на будівлі колишньої катівні КДБ, біля меморіальної дошки Герою України Р.Точину.

З великою увагою присутні слухали повчання священиків, які перенесли в образній формі терпіння і смерть Ісуса з терпінням тих молодих людей, які в теперішній час вмирають на фронтах неоголошеної війни з північним сусідом з вірою у спасіння своєї держави, яке прийде від Господа, і воскреслу славу і пам’ять про них.

Завершилась Хресна хода біля монумента Ісуса Христа загальним співом: «Перетерпівший за нас страсті, Ісусе Христе, сину Божий, помилуй нас».

І.Лозинська, голова Союзу українок

Дні Великого посту у Вовчатичах

 Особливою у духовному житті парафії села Вовчатичі у час Великоднього посту була неділя 2 квітня 2017 року. У цей день Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій закликала провести по всій Україні та країнах українського поселення спільну молитву за мир в Україні, перемогу над агресором.

Парафіяни у свій спосіб долучилися до Всеукраїнського дня молитви: вулицями села пройшла родинна Хресна дорога. Отримавши благословення отця-декана Мар’яна Черепанича, після напутнього слова пароха храму Покрови Пресвятої Богородиці – отця-протоієрея Миколи Прунака і спільної молитви, процесійна хода вирушила із церкви. Образки зі стаціями, що відтворюють Хресний шлях Спасителя на Голгофу, несли учні 4-5-их класів.

Розважання отців цьогоріч доповнювали роздуми родин. Із уст дітей та батьків линули міркування про роль кожного члена сім’ї у родинному житті, взаємодопомогу, відповідальність батьків та обов’язки дітей. Вони благали Господа про повернення воїнів-захисників до рідних домівок, припинення війни, спокій в Україні - у містах та селах, кожній християнській родині.

Зупиняючись у місцях духовної та світської історії, запрошені - отець-декан Ходорівський УГКЦ Мар’ян Черепанич, отці - Тарас Гриців, Василь Витак, Іван Барбуляк, Іван Вовк, Юрій Мончак, виголошували духовні науки, закликаючи присутніх до глибоких роздумів про віру, любов до Бога та ближнього, добрі діла, силу святого Хреста; наголошували на тісній співпраці церкви, школи і сім’ї. Духовні особи повчали батьків, як правильно виховувати своїх дітей; запитували, чи засівають і плекають вони у дитячих душах зерна любові, співчуття, милосердя; чи вчать молитися, ходити до Божого дому і перепрошувати Бога; висловили надію на те, що ця Хресна дорога і Святий Хрест розбудять, відкриють нам очі, допоможуть у вихованні дітей, змінять людей на краще і оновлять село.

У заключній науці звучали роздуми про життя християнина, спокусу гріха і молитву. Цікаві життєві повчальні історії зробили проповідь доступною і зрозумілою.  Завершилася Хресна дорога родини у храмі молитвою за мир, після чого усі бажаючі приступили до Святої тайни Сповіді та Святого Причастя.

Сповнені Божої благодаті, духовних розважань, із роздумами, наскільки ми любимо Бога і можемо віддати Йому усе те, що Він прийме від нас, люди розійшлися по домівках. Цей день став днем очищення душ, духовного оновлення та жертви Богові.

Не менш пам’ятною була і Хрестопоклінна неділя Великоднього посту, коли у храмі Покрови Пресвятої Богородиці відбулася Хресна Дорога, яку підготували і провели учасники церковного хору храму Успіння Пресвятої Богородиці села Новосільці. Стації Хресної Дороги Ісуса, глибоко духовні страсні пісні у музичному супроводі та розважання зворушили серця присутніх, розбудили почування скорботи і жалю за свої гріхи, спонукали до роздумів про велику Божу любов до кожного із нас.

На завершення дяк храму парафії села Новосільці Ліда Бойко згадала про те, що сьогодні болить кожного українця: «У час Великого посту, коли у всіх церквах відбуваються Хресні Дороги, проходять Хресні ходи селами і містами нашої мальовничої України, ми маємо одну спільну Хресну дорогу – війну на Сході України, яка триває ось уже 3 роки. Тому сьогодні об’єднаймося усі у спільній молитві, щоб разом пережити ці трагічні події, не втрачаючи надії, не опускаючи рук». Присутні задумалися над змістом слів  Любомира Гузара, які вона процитувала: «Моліться так, щоб усе залежало від Бога, а робіть так, щоб усе залежало від вас».

Збагнімо суть свого життя, зробімо постанови направитися, навчити цього своїх дітей та онуків, щоб ми могли сказати: «Боже! Я люблю Тебе! Усім своїм серцем люблю!». Живімо  так, щоб бути «вірними друзями Христа»!

М.Ганущак, педагог-організатор

ЗОШ І-ІІ ст. №14 с. Вовчатичі

Такими стоїть нація!

«Розлогі ліси «Підгуща» і цілющі джерела села Бертишева, що на Ходорівщині, подарували Україні трударя слова — Михайла Шалату», - цими словами заступник міського голови з гуманітарних питань Ходорівської ОТГ О.Мельник, батьки якої також походять з тих мальовничих країв, розпочала своє вітальне слово з нагоди 80-річного ювілею професора Дрогобицького педагогічного університету, члена Національної спілки письменників України, Почесного голови Дрогобицької “Просвіти”, першого заступника голови Дрогобицької філії і члена Президії Львівської обласної організації Товариства «Україна-Світ», поета, літературознавця, педагога, державного і громадського діяча, автора, упорядника і редактора багатьох книжок.

Народився М.Шалата 3 квітня 1937 року у селі Бертешів, неподалік від Ходорова, де йому

Дарували солов’ї

Зворушливі дієзи і бемолі,

 І виснув місяць крапкою від “і”

За Пасікою над вершком тополі.

Дитинство і юність його припали на голодні й холодні роки війни, змін держав і кордонів, боротьби із окупантом. Навчався спочатку у сусідньому селі Репехів (пішов відразу до другого класу), а коли відкрили у Бертешеві школу - у рідному селі. 1957 року вступив у Львівський педагогічний інститут на філологічний факультет, паралельно здобував спеціальність «Музика та співи». На початку 1960 року Львівський і Дрогобицький педагогічні інститути об’єднали в Дрогобицький державний педагогічний інститут (від 1998-го — університет) ім. І.Франка.

Доля подарувала йому Дрогобич, а Дрогобичу - Михайла Шалату: “Яка гостина без салати, який Дрогобич без Шалати!” — мандрувала інститутськими аудиторіями і міськими вуличками жартівлива приповідка. «Він прославив місто (хоч і так знамените!) своєю науковою, літературною і громадською працею ”, — стверджував Р.Лубківський. Дорога до успіху була непростою - вчителювання у Баківській школі, журналістська праця у дрогобицькій райгазеті, повернення у 1964 в alma mater — Дрогобицький педагогічний. Майже три десятиліття був завідувачем кафедри української літератури. Нині професор М.Шалата читає лекції, займається науковою роботою. Випустив у світ кілька тисяч студентів, які навчають молодь української мови й літератури; на фронті боронять рідну землю від російських загарбників, відстоюють інтереси Української держави на дипломатичній службі, серед них - кандидати і доктори наук, доценти і професори.

М.Шалату справедливо називають “плугатарем літературної ниви”. «На твердому гостинці поезії й літературознавства Михайло Шалата – один із каменярів, який уже десятиліттями лупає скалу й невтомно кладе бруківку українського слова. Добротний і неповторний шмат дороги, який він змурував за кілька десятиліть на цьому гостинці, видно неозброєним оком…», - переконаний доктор філологічних наук І.Набитович.

Саме він повернув нащадкам творчу спадщину Будителя, “першого соборника України” Маркіяна Шашкевича, розшукавши перший примірник альманаху “Русалка Дністровая” з невідомими раніше автентичними обкладинками і факсиміле історичної грамоти з 1424р. та вперше видав “Русалку” сучасним правописом.

М.Шалата упорядкував і видав зі своїми вступними статтями й коментарями вибрані твори М.Шашкевича, І.Вагилевича, Я.Головацького, М.Устияновича, Ю.Федьковича, І.Франка, збірники “Народні пісні в записах Маркіяна Шашкевича”, “Народні пісні в записах Івана Вагилевича”, “Вінок Маркіянові Шашкевичу” (останній — спільно з Р.Лубківським), книгу “Для Тебе, Тату” Франкової дочки — Ганни Франко-Ключко. З його передмовами й примітками вийшли книги “Оповідання. Казки. Листи. (З недрукованої спадщини)” С.Коваліва, “Невідомі твори” Т.Бордуляка.

Він - автор монографій “Маркіян Шашкевич”, “Юрій Федькович”, “Юрій Дрогобич і його доба”, книжок “Будителі” (про “Руську Трійцю”), “Світова великість поета” (про І.Франка). Перевидав, науково відредагувавши й прокоментувавши, “Історію Леґіону Українських Січових Стрільців, 1914–1918” О.Думіна, “Співаник УПА».

Професор М.Шалата відкрив світові у власному перекладі польськомовні твори українських класиків І.Вагилевича, І.Франка, познайомив українців із поезією світового письменства: Д.-Г.Байрона, Ц.Норвіда, А. Дельвіга, М. Лермонтова, О. Блока, Є. Дуніна-Бжезінського, Я.Купали, Н.Гілевича, С.Панізника, О.Вацієтіса, Д.Тарви…

Не менша вагомою гранню таланту М.Шалати є поетична творчість. Кожна з його поетичних книг - подія в українському літературному світі. Перша його збірка «Зоряне переджнив’я» вийшла у Симферополі (1964). Через роки неопубліковані поезії увійшли до збірок «Із плину літ» (1992), «Великдень» (1997), «Грабина» (1999), «Вітусина книжка» (2001), «Рік» (2003), «Ім’я Шашкевича», «Вітри відродження» (2005), «Вибране» (2014). Він виплекав гроно поетів, у числі яких – Г.Мороз, М.Левицький, А.Грущак, Н.Ковалик, Л.Проць.

М.Шалата є прикладом того, як треба жити і працювати для Вітчизни. Вічні тривоги, біль за долю України не дають йому спокою:

Щодень до тебе , Україно-нене,

Іду на сповідь, несучи тривоги.

Святкова академія з нагоди 80-ліття М.Шалати відбулася у день його народження, 3 квітня, у стінах рідного Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, якому присвятив понад 50 років свого життя.

Із вітальним словом та благословенням звернувся до ювіляра владика Ярослав Приріз. Ректор університету професор Н.Скотна, вітаючи, наголосила: «Пройшовши шлях від викладача до професора, Ви півстоліття вершити славу університету, надихаючи викладачів і студентів». Міський голова Дрогобича Т.Кучма зі словами: «Ви вмієте дати відкритий урок гідності своєму сумлінню, і за це вас шанують родина, колеги, пересічні містяни», - вручив Михайлу Шалаті орден «За заслуги перед містом».

Прозвучали вітальні телеграми на адресу ювіляра від академіка М.Мушинки, Інституту літератури ім.Т.Шевченка з побажаннями: «Хай буде користь від книг Ваших роду людському». Голова Львівського відділення ВУТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка Я.Пітко вручив Михайлові Йосиповичу Всеукраїнську премію ім.Б.Грінченка. До вітань глибокому, мудрому, творчому світлому професору, що творить науку, яка ніколи не пропаде, приєдналися науковці зі Львова - професори М.Гнатюк та Б.Якимович.

Представники громадських організацій – «Просвіта», СУ, «Україна-Світ», «Національно-демократичні сили України», «Рідна школа», чисельно прийшли привітати ювіляра, який для них є «взірцем справжнього українського інтелігента – людини чесної, безкорисливої, небайдужої до долі Батьківщини».

Особливо зворушливими були вітання колег з філологічного факультету, більшість з яких він «благословляв на філологічну дорогу». Філологи, «рідна рідність» М.Шалати, відзначаючи філологічне чуття корифея, унікальність його як історика літератури, текстолога, викладача, науковця, публіциста, ЛЮДИНИ-особистості, ЛЮДИНИ-інтелігента, що тримає небо української духовності на західному краю України, до ювілею улюбленого професора підготували книгу «Се цілий чоловік».

Чудові поетичні і пісенні твори М.Шалати прозвучали у виконанні студентів університету та чоловічого камерного хору «Боян Дрогобицький».

Щиро зворушений професор-ювіляр тим, що «його душа була почута», бо всі ці роки «служив Богові – не сатрапу», подякував усім учасникам і гостям академії, наголосивши на важливості збереження гуманістичних цінностей в сучасному світі.

М.Краївська

Барви Дністра

Таку назву має Міжнародний басейновий конкурс дитячої творчості, який проводиться з 2009 року з метою залучення учнівської та студентської молоді, громадськості до заходів, спрямованих на збереження, відновлення та раціональне використання водних ресурсів. Щороку конкурс підтверджує свою актуальність та необхідність поширювати серед молоді екологічну освіту, шану та дбайливе використання і відтворення водних ресурсів. Організатори мають надію на те, що з кожним роком до цієї благородної справи буде приєднуватись все більше тих, хто хоче зберегти прекрасний басейн Дністра для майбутніх поколінь.

Завдяки співпраці державних і громадських організацій України, Молдови (Придністров’я) у 2016 році у творчих змаганнях взяли участь понад 400 конкурсантів, призерами стали – 64 з них. Нещодавно в актовому залі Львівського обласного управління водних ресурсів  відбулася  урочиста церемонія нагородження переможців. Серед них - Діана Іванців (7 років), вихованка гуртка «Дивосвіт» Жирівської ЗОШ І–ІІІ ступенів (керівник М.Походжай). Малюнок Діани «Хочемо купатися в чистому Дністрі» зайняв ІІІ місце. Разом з подарунками кожен переможець конкурсу отримав книжечку, у якій поміщені усі творчі роботи переможців у різних номінаціях: тут - і малюнки, і фотографії, і вірші, і кросворди, і заходи з оздоровлення водних ресурсів. У всіх творчих роботах простежується серйозне ставлення учнів до проблем водних ресурсів, стурбованість їх станом, бажання якось виправити незадовільну ситуацію з охорони річок.

Хочеться щиро подякувати організаторам конкурсу «Барви Дністра» за велику працю, подарунки для дітей, можливість долучити учнів до надважливої роботи з охорони Дністра і водних ресурсів краю. Віримо, що з цих дітей виростуть чесні люди і свідомі охоронці природи.

С.Ленишин

Я і мій друзяка спорт

Наприкінці березня у Львівському державному університеті фізичної культури відбулася урочиста церемонія нагородження переможців конкурсу дитячих робіт «Я і мій друзяка спорт». Творчі змагання проводилися з ініціативи Львівського державного університету фізичної культури, управління фізичної культури та спорту Львівської ОДА та Львівського обласного відділення комітету з фізичного виховання та спорту МОН України в рамках реалізації Національної стратегії оздоровчої рухової активності в Україні на період до 2025 року з метою популяризації та формування традицій і культури здорового способу життя, активного дозвілля, виховання відповідального ставлення до власного здоров’я як найвищої соціальної цінності в державі, а також – розвитку творчого потенціалу дітей, виявлення та підтримки талановитих дітей.

На конкурс надійшло понад 500 дитячих творчих робіт, серед яких визначено понад 50 переможців у трьох вікових категоріях. Успіху досягли і діти з Ходорівської ОТГ. Срібними медалями нагороджені Христина Балацько (7 років), учениця гуртка «Дивосвіт» Жирівської ЗОШ І–ІІІ ступенів та Тетяна Семків (12 років), вихованка студії живопису «Мальва» Ходорівського Центру дитячої та юнацької творчості. Особливою відзнакою журі нагороджена Павліна Краївська (12 років) з гуртка «Дивосвіт» та наймолодший учасник конкурсу Устим Бойко (4 роки) зі студії живопису «Мальва». Дівчатка у своїх малюнках звернули увагу на те, що дбати про власне здоров’я можна і без сучасного спортзалу, тренажерів, спеціального обладнання. Зміцнювати здоров’я у перегонах з песиком чи в грі з друзями на галявині, у прогулянках на велосипеді набагато цікавіше і корисніше для здоров’я, ніж годинами тиснути кнопки планшета. Маленький Устим намалював себе зі штангою, адже він займається карате і хоче стати сильним і здоровим.

М.Походжай

Березневі заходи в Демидові

Березень у Демидові видався багатим на культурно-мистецькі події. У Народному домі відбувся мистецький захід, присвячений третій річниці Революції Гідності, пам’яті Героїв Небесної Сотні та полеглих у зоні АТО. Передувала йому поминальна панахида, яку біля могили відслужив отець Левко Ференц.

Тематиці патріотичного дійства відповідало оформлення залу Народного дому: тут - і стенд Лицарів Небесної Сотні, і куток пам’яті Героїв, які загинули в АТО. Це наші славні земляки - хлопці із Бортник Володимир Андрешків та Володимир Князев. Учасники художньої самодіяльності присвятили їм пісню, приспів якої запам’ятався присутнім: «За спокій в країні і за добро Володі загинули в зоні АТО». У Народному домі є також альбом полеглих бійців родом із Жидачівського району.

Свято розпочалося із невеликої інсценізації. Роль матері майстерно виконала директор Народного дому Мирослава Воробець, сина – Віталій Долинський. Звучить мелодія «Кленова балада», мати виряджає сина на війну. Хлопці - Тарас Мосій, Ростислав Корпан рубають дрова, котять шини. Здалеку доносяться постріли. Під найбільш гучний постріл падає Андрій Долинський, з його голови летить каска… На сцену під мелодію «Пливе кача» в чорній хустці із квітами в руках виходить мати і звертається словами: «Сини мої, народжені з любові, чому не чую ваш веселий сміх?»

Люди зі сльозами на очах дивились цю інсценізацію.

У Народному домі в Демидові були проведені вечори «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття», присвячений пам’яті Т.Г.Шевченка і вечір Великопостної пісні «Припадаю до тебе, мій Христе».

У заходах взяли участь учасники вокального ансамблю, ведучі Марічка Гнатів, Василина Заставна, Богдана Кіт, Валентина Стефанів і наймолодша учасниця Христина Мазовська, яка декламувала вірші «Іде війна», «Молитва за українську родину», Шевченкові твори.

Хочу подякувати всім учасникам дійств, хай Бог благословить їх щастям, здоров’ям та довголіттям.

М Долинська, жителька с.Демидів

Готуємось до Великодня

Незабаром Великдень. Традиційно українці вирушать до церкви освячувати великодні кошики. Що ж покласти у кошик? Чим його прикрасити?

Згідно із християнською традицією кожен продукт у великодньому кошику має символічне значення та нагадує про нерозривний зв’язок Творця зі своїм творінням. Священики запевняють, що обов’язковими до освячення є паска (символ воскресіння і небесного царства), м’ясні (жертовне ягня, символ душевної радості), молочні продукти (сир, масло - символізує любов Бога до людей), курячі яйця (символ нового життя). У нас, на Заході, у кошик кладуть ще корінь хрону (зв’язок з Батьківщиною), сіль (достаток), подекуди - печеного півня (він сповістив про воскресіння Христа). У центральних і північних областях прийнято святити сало і пироги з капустою, у південних приморських – у кошиках трапляється риба, на Сході – фрукти і свіжі овочі, пряники, торти.

Багато людей кладуть у великодній кошик хрестики, іконки, документи, студенти – залікові книжки, водії – права і техпаспорт, навіть - ножі, мовляв, треба освячене різати освяченим ножем. Все це забобони. Священики запевняють, що молитви читають тільки над обов’язковими продуктами. Освячені на Великдень продукти не можна викидати. Надлишками слід поділитися з родичами або роздати бідним. Крихти від освяченої паски - кинути птахам.

Дуже важливо не забути прикрасити кошик свічкою (символізує божественне світло, яке кожен з нас несе в собі і дарує світу) і рушником. У давнину полотно для рушників ніколи не різали, а рвали, використовуючи для цього гострий камінь.

Раніше вважалося, що є два основні кольори для великоднього рушника – червоний і чорний. Перший - колір смерті, потойбічного світу, другий – утвердження життя, захисту і пролитої воїнами крові за рідну землю. Зараз, щоб зробити рушник яскравішим, до нього додають: жовтий і золотий – кольори небесного вогню, які символізують Божественну мудрість, синій – символ очищення і душевного спокою. Допустимі також й інші барви – зелений, коричневий, голубий, рожевий.

Вишивають великодні рушники хрестиком, низинкою, прикрашають стрічками, бісером. Рушник повинен нести радість Воскресіння. На ньому вишивають букви «ХВ» або «Христос Воскрес», часто зображають паску, свічки і писанки, гілочки верби, церкву чи хрест – все те, що для себе обирає кожна людина особисто. На рушничках для дитячих кошичків традиційно зображають курчат та кроликів (західна традиція, що прийшла до нас зовсім недавно), кольори на них яскравіші та насиченіші.

Наші предки вірили, якщо великодній рушничок освячувати разом з паскою сім років поспіль, то він буде мати магічні та цілющі властивості. Незмінною залишається традиція – свій великодній рушник, як і весільний, жінка повинна вишита сама - вкласти у нього душу, поєднавши кольори та візерунки, які подобаються саме їй.

Якщо ж ви вирішили вишити великодній рушник самостійно, запам’ятайте – роботу потрібно починати в четвер, причому день перед цим – постити. Для рушника варто вибрати натуральні тканини, і працювати – тільки у хорошому настрої, наповнюючи позитивною енергією свій виріб. Відріз не прийнято прикрашати мережками, полотно обов’язково має бути цілим, по краях допустимі китиці і бахрома.

Вишивати великодній рушник потрібно однією голкою дуже акуратно – щоб виворіт був не гіршим від лицьового боку, адже вважається, що лицьову сторону вишивають для людей, а виворіт – для Бога. Якщо на великий великодній рушник часу не вистачає, цілком можна обмежитися невеликою серветкою. Український Великодній рушник чарує своєю красою, неповторністю. У ньому, як і в пісні чи слові, закладена душа народу, скарбниця якого безмежна.

Я.Мочарська

У світі спорту

Спортивні шкільні канікули

Згідно з планом спортивно-масових заходів під час весняних канікул Ходорівська ДЮСШ організувала і провела змагання з шахів, баскетболу, футболу серед учнів шкіл об’єднаної громади.

 Шахи

25 березня в смт.Гніздичеві радо зустрічали учасників районних дитячих змагань, присвячених Шевченківським дням в Україні.

У турнірі взяли участь 41 юний шахіст, в тому числі - вісім дівчат. Найчисельнішою, як і належить, була команда господарів. З Жидачева приїхали 8 шахістів, з Ходорова – 10. Усі змагались в одному загальному турнірі, незалежно від віку, статі та рівня підготовленості. Регламент змагань – 7 турів швейцарської системи, контроль часу – 30 хвилин на партію для обох учасників. Вік шахістів - від 8 до 17 років.

Уже з перших турів лідером турніру став Д.Пахолків з Ходорова, який продемонстрував зрілу і надійну гру. Він єдиний учасник, який виграв усі сім партій і здобув перше місце. На очко від нього відстав Р.Тендюк з Гніздичева, який нещодавно став срібним призером міжобласного турніру в Рогатині. Ще на півочка менше у Т.Шведа з Гніздичева та Вл.Терлака з Ходорова, які набрали по 5,5 очок. Четверо шахістів, в тому числі ходорівчани Б.Терлак та В.Закорчемний, набрали по 5 очок. Десятку кращих замикає М.Морохівська, яка зайняла перше місце серед дівчат і показала хороший, як для такого складу, результат – 4,5 очок. Друге місце в О.Гриців із Жидачева, третє – в І.Бублик з Гніздичева. Р.Ілюк з чотирма очками посів одинадцяте загальне і третє у своїй віковій групі місця.

М.Деркач з Ходорова та О.Данилець з Жидачева отримали грамоти і призи, як наймолодші учасники змагань (2009 рн.). Крім згаданих, слід також відзначити у нашій команді таких шахістів, як М.Юревич, Р.Філіповський та О.Микитин, які цього раз,у хоч не взяли призових місць, але продемонстрували дуже хорошу гру.

Найбільше призових місць у господарів – 9, у ходорівчан – 5, у Жидачева – 1. Усі учасники отримали грамоти за досягнення у певних номінаціях, а призери і переможці - медалі, грамоти і сувеніри. Організатором свята був тренер-викладач Гніздичівського відділення Ходорівської ДЮСШ І.Пиріг. Фінансову допомогу надав директор ПАТ Кохавинської паперової фабрики Р.Пиріг.

Участь нашої команди стала можливою завдяки Ю.Юревичу та Р.Філіповському, які забезпечили транспортування дітей, за що велика їм подяка.

Команди ДЮСШ до змагань готували О.Гулей та І.Пиріг.

В.Коник,

 директор Ходорівської ДЮСШ

Турнір з баскетболу "Весняний пролісок"

28 березня у загальноосвітній школі І - ІІІ ступенів № 5 села Грусятичі відбувся турнір з баскетболу "Весняний пролісок" серед дівчат 2002-2004 р.н. Змагання шкільної молоді Ходорівської об’єднаної громади організувала Ходорівська ДЮСШ, філію якої нещодавно відкрили у місцевій школі.

У змаганнях взяли участь чотири команди: «Ходорів-2003», «Ходорів-2004», с.Грусятичі та с.Вибранівка. Змагання пройшли в напруженій боротьбі, де долю поєдинків вирішували 1-2 очки або додатковий час. Три команди – «Ходорів-2003», «Ходорів- 2004», Грусятичі набрали однакову кількість очок. За показником забитих і пропущених м’ячів переможцем турніру стали юні баскетболістки з Грусятич, друге місце посіла команда «Ходорів-2003», третє – «Ходорів-2004», четверте - Вибранівка.

У кожній команді були визначені кращі гравці турніру. Це - Х.Кужда («Ходорів-2004»), Л.Паздерська («Ходорів-2003»), М.Дидина (Вибранівка), В.Кузик (Грусятичі). Переможець, призери турніру і кращі гравці були нагороджені грамотами. Всі учасники турніру отримали солодкі призи від приватного підприємця Р.Тітика.

Дякуємо за допомогу в організації турніру депутату села Грусятичі М.Гавінській.

С.Пшик,

заступник директора Ходорівської ДЮСШ

 з навчально-тренувальної роботи

Футбол

30 березня в місті Ходорові на майданчику зі штучним покриттям стадіону «Будівельник» відбувся турнір з міні-футболу «Весняний пролісок» серед юнаків двох вікових груп, 2002-2003рн. і 2004-2005рн., Ходорівської ОТГ. Участь у турнірі взяли команди міста Ходорова, сіл Грусятичі, Чорний Острів, Рудківці, Бортники. У першу вікову групу (2002-2003рн.) ввійшли команди Ходорова, Рудківців, Грусятич, Чорного Острова. Команда села Рудківці перемогла всіх своїх суперників з групи і зайняла перше місце. Команди м.Ходорова, с.Грусятич і с.Чорний Острів набрали однакову кількість очок. За показником забитих і пропущених м’ячів друге місце посіла команда с.Грусятич, третє – м.Ходорова, четверте – с.Чорний Острів.

У кожній команді визначили кращих гравців: Т.Медвецький (Рудківці), О.Трусь (Ходорів), А.Герич (Грусятичі), В.Фот, О.Пундор (Чорний Острів).

У другій віковій групі (2004-2005рн.) змагались команди «Ходорів-2004», «Ходорів-2005», сіл Грусятичі та Бортники. «Ходорів-2004» перемогла команди с.Бортник (2:0), с.Грусятич (2:0), зіграла в нічию (1:1) з командою «Ходорів-2005» і стала переможцем. Команда села Бортники у впертій боротьбі здобула перемогу над «Ходорів-2005» (1:0) і, зігравши в нічию з Грусятичами (0:0), зайняла друге місце. Третє місце посіла команда «Ходорів-2005», обігравши команду з Грусятич (3:0).

Кращі гравці: В.Соломинка («Ходорів-2004»), П.Романів (Бортники), Н.Пецоляк (Грусятичі), В.Проць («Ходорів-2005»).

Команди і кращі гравці були нагороджені грамотами.

С.Пшик,

заступник директора ДЮСШ

з навчально-тренувальної роботи

Плачуть наші серця

6 квітня минув рік, як відійшла по вічну нагороду до Господа наша дорога донечка Галина Шинальська. Важко знайти слова втіхи, коли зупиняється серце найріднішої в житті людини, проте світлі спогади про неї і рясні плоди її добрих справ сильніші за смерть. Переступивши межу вічності, вона залишила по собі добрі спогади, щиру любов та невимовний смуток у всіх, хто її пам'ятає. Кажуть, що час виліковує рани. Можливо... Але чи всі? Пішла наша донечка туди, де мабуть краще, де божественно співають херувими, де немає болю ні журби, де життя щасливе і безконечне.

Не плачте ви, рідні, знайомі.

Молитву лиш тиху складіть.

Я вже в небесному домі,

А ви ще за мене живіть.

Хай ваша щира молитва

Буде дарунком мені,

А я прошу Бога за вас

Щасливого, довгого життя на землі.

Світла пам'ять, дорогенька Галю, легкий спочинок у вічності, хай земля тобі буде пухом.

Слова вдячності

Дуже важко виразити словами усі ті емоції, які відчуває людина, втративши свідомість та приходячи до тями. 11 березня цього року у нашій оселі з невідомих причин сталося отруєння трьох членів моєї сім'ї і домашніх улюбленців - кішки та собаки.

Звернувшись у Ходорівське відділення екстреної медичної допомоги, нам терміново надали допомогу. Особливу подяку складаю лікарю В.Чистякову за професійно надану медичну допомогу. Цей лікар – висококваліфікований спеціаліст і просто прекрасна людина.

Також хочу висловити слова вдячності усій бригаді Ходорівської лікарні, яка була на чергуванні у той час. Нехай нагородою за Вашу нелегку працю завжди буде повага і вдячність пацієнтів, сімейний затишок і благополуччя, міцне здоров»я і спокій у душі.

Нехай береже Вас Бог!

З повагою і вдячністю Л.Точин